Світло вечірнє у творчості Ф. М. Достоєвського

російською

  • Інна Гажева Кандидат філологічних наук, доцент, Кафедра слов’янської філології ім. проф. Іларіона Свєнціцького
Ключові слова: «косі промені сонця, що заходить», світло вечірнє, символ, мотив, інтеріоризація, роман

Анотація

Мета статті – виявити символічні конотації та функції образу вечірнього світла в творах Ф. М. Достоєвського, його роль у розвитку сюжету.

Дослідницька методика. Основним в роботі є контекстуальний метод в широкому розумінні, завдяки якому символічні конотації словесного образу експлікуються в результаті аналізу всієї сукупності контекстів вживання його лексичних репрезентантів: від найближчих до вертикального.

Результати. У статті розкрито природу амбівалентності образу «косих променів сонця, що заходить» в світлі ідеї про єдність стихій вогню / світла та біблійної концепції про народження вогню при зіткненні Божественного світла з грішним світом. Доведено, що експлікація символічного значення цього образу неможлива без урахування такої особливості Достоєвського в змалюванні предметів природного світу, як інтеріоризація. У роботі уточнено характер зв’язку образу вечірнього світла з мотивом дитинства та хронотопом межі; обґрунтовано статус мотиву заходу сонця в романах Достоєвського як динамічного.

Наукова новизна. полягає в тому, що сакральну семантику образу вечірнього світла та його роль у розвитку сюжетної дії вперше розкрито в межах єдиного підходу: біблійного розуміння вогню-світла як єдиної субстанції - і в аспекті суцільної інтеріоризації природного світу. Крім того, в статті вперше висловлено й обґрунтовано ідею про те, що корелятом образу променів сонця, що заходить, на персонажному рівні в романі «Злочин і кара» постає образ Соні Мармеладової.

Практичне значення роботи полягає в тому, що її результати можуть бути використані при подальшому вивченні, а також викладанні творчості Достоєвського.

Опубліковано
2018-06-30
Номер
Розділ
Слов'янські літератури