Семантика підтексту: модерністський художній вимір

Анотація

Структурування модерністського художнього дискурсу визначає інтерпретації "новостилю" – системи засобів оновлення манери письма, орієнтованої на включення в ідіолектну парадигму когнітивно переформованих семантичних складників. Включення в контекст суб'єктивних авторських інтенцій задля інтелектуалізації викладу, на кшталт мовної гри, підтекстових зрушень, іноваційних деструкцій входить у систему кодування, шифрування повідомлюваного, розрахованого на амбівалентність смислу в системі Автор–Текст–Читач. Смислорозрізнювальний потенціал тексту є компонентом дешифрування, розуміння художнього дискурсу як мовноестетичного знака.

Мовностилістичні засоби шифрування, закодованості смислу в системі текстотворення передбачають визначення образу читача, учасника процесу текстотворення. Смислотвірна функційність окреслює автора як колективного образу, котрий відтворює картину світу, незалежно від мовомислення абстрактного мовника. За цих умов підтекстовий код постає як джерело глибинної семантики на рівні підсвідомого мислення. Функційність підтексту стає категорією когнітивного рівня, явищем семантичного універсалізму. Підтекст усвідомлюється як облігаторний складник художнього ідіолекту, явище вертикального кодування, чинник автора як носія суб’єктивних інтенцій, котрий стає колективним гомогенним персонажем.