Тіло як іконотроп у жіночій постмодерній літературі (на матеріалі творів Марії Матіос та Оксани Забужко)

Анотація

Метою статті є дослідження специфіки іконотропізму жіночої тілесності у феміністичній літературі. Термін «іконотропізм» трактуємо як синтез візуального і семіотичного у сенсомоделювальних процесах.  Цей термін позначає візуальну інтерпретацію його змісту, особливість сприйняття читачем художнього твору та жагу до візуалізування. Опираючись на таке твердження, вважаємо за доцільне проаналізувати ключові ідеї представників феміністичного дискурсу в кореляції з проекцією цих ідей на сучасні тексти в «жіночій літературі». Актуальність дослідження визначається загальною спрямованістю сучасних літературознавчих напрацювань на необхідність комплексного опису та системного вивчення феміністичного дискурсу.

Як результат було визначено певні ключові прагнення у жіночій літературі, що породжують особливості іконотропізації жіночого тіла в сучасному феміністичному дискурсі (уникнення стереотипів, принципова відмова від евфемізації назв жіночих органів, процесів, притаманних лише жіночому тілу, і елементів тіла; бажання жінки мати власний простір, де вона може почуватися захищеною як зовні, так і морально та образна домінанта жіночого болю, що позначається на іконотропності та рецепції жіночого тіла).