Проблеми і шляхи самореалізації особистості середнього дорослого віку в сучасному українському суспільстві (анг. мовою)

  • Олеся Коропецька кандидат психологічних наук, доцент, доцент кафедри соціальної психології та психології розвитку ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника», м. Івано-Франківськ
Ключові слова: особистість, дорослість, середній дорослий вік, глобалізація, адаптація, самореалізація, творча діяльність

Анотація

Гуманізація і демократизація суспільних відносин, динамізм сучасних суспільно-еко-номіч¬них процесів, посилення ролі особистості в суспільстві, інтелектуалізація праці, швид-ка зміна техніки і технологій та інші виклики сучасності окреслюють нові завдання і місце сучасного фахівця у розвитку суспільства. Саме технологічні новації найбільшою мірою детермінують перехід людства від індустріального суспільства до глобального інформа-ційного, основним ресурсом якого є знання та освітній капітал. Зокрема, нагальною потре-бою сьогодення є необхідність розвитку здібностей фахівців, їх здатності швидко й раціо-нально адаптуватися до нових умов. Успішна європейська інтеграція України можлива в умовах низки реформ, у тому числі й у сфері освіти. У цьому випадку важливо підкреслити, що в цьому процесі концепція освіти упродовж життя є актуальною і може розглядатися як частина загальної стратегії реформування системи освіти в Україні. Організація со-ціаль¬но-психологічних умов розвитку дорослих може допомогти їм адаптуватися і реалі-зуватися в професії у новому глобальному світі. Неформальна та інформальна освіта як форма організації освіти упродовж життя розглядаються як важливий ресурс і потужне джерело поповнення необхідних знань і формою адаптації людини середнього дорослого віку до викликів сучасності, як шлях, що відкриває нові перспективи для професійого розвитку і самореалізації.
Представники середнього дорослого віку можуть продовжувати навчання різними шляхами: стати кандидатами на навчання в інститутах перепідготовки або інститутах післядипломної освіти, слухачами університетів «третього віку» або слухачами нетради-ційних навчальних закладів, таких як «Університети без стін» та школи дистанційного навчання, але головну роль у навчанні дорослих грають їхні потреби, мотиви та професійні проблеми.
В Україні актуальність цього дослідження викликає зацікавленість не лише науковців але й практиків у галузі психології та педагогіки для підтримки людей під час їх пост-професійної діяльності для їх подальшого розвитку, оновлення набутого професійного досвіду та побудови пост-професійної життєвої стратегії. Реформування та вдоскона¬лен-ня освіти дорослих дозволить розвивати освіту упродовж життя як цілісну систему, що відтворює гарантії та права кожного громадянина країни на безперервне навчання та самореалізацію.

Номер
Розділ
ПЕДАГОГІЧНА ТА ВІКОВА ПСИХОЛОГІЯ