Інклюзивна освіта дітей з аутизмом як фактор розвитку «теорії розуму»

Array

Автор(и)

  • Надія Когутяк кандидат психологічних наук, доцент, доцент кафедри соціальної психології та психології розвитку ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника», м. Івано-Франківськ.

DOI:

https://doi.org/10.15330/psp.23.117-127

Ключові слова:

«Теорія розуму», аутизм, інклюзивна освіта, метарепрезентація, пси­хо­логічний клімат класу, позитивна мотивація до навчання

Анотація

Реформування системи спеціальної та інклюзивної освіти актуалізує наукові дослі­дження задля впровадження найбільш ефективних методів соціалізації дітей з особливими освітніми потребами у загальноосвітній простір. З цією метою розглядаються можливості поведінкового, соціально-комунікативного, соціально-когнітивного та мультимодального підходів у інклюзивній, корекційно-розвитковій роботі з дітьми з розладами спектру аутиз­му. З’ясовано, що розвиток соціально-когнітивного феномену «Теорія розуму» визна­чається ієрар­хією підсистем: мікросистеми, мезосистеми, екосистеми, макросистеми та хроносис­теми. Емпіричне дослідження педагогічних працівників інклюзивних освітніх закладів розши­рило уявлення про можливості екосистеми України щодо розвитку «теорії розуму». У ре­зультаті контент-аналізу офлайн-опитування було з’ясовано перевагу тренування пізна­валь­них функцій перед соціальними (кількість часу та уваги, які приділялися, а також усві­домлення потреби професійного вдосконалення); навчати взаємодії дітей педагоги прагнуть шляхом позитивного ставлення до дитини з РСА; вони переконані, що добре розуміють вміння та особистісні якості, які необхідні для інклюзії; обґрунтовано вважають, що рівень задоволеності своєю професією педагогами інклюзивних закладів є однією з умов ефектив­ності профдіяльності та налагодження психологічного клімату класу, позитивної моти­ва­ції до навчання як дітей з розладами спектру аутизму, так і нейротипових дітей інклю­зивного класу.

##submission.downloads##

Номер

Розділ

КЛІНІЧНА ПСИХОЛОГІЯ