ЛЕКСИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВНИЧОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ ХІХ СТОЛІТТЯ

Анотація

Основа для розвитку української правничої термінології склалася уже в XIX ст. Взаємодія споріднених літературних мов, літературні контакти, передусім міжслов’янські зв’язки в період національного відродження відчутно збагатили лексичний склад української мови. Соціально-історичні умови, що впливали на особливості мовної ситуації в Україні, багато в чому визначали характер розвитку її правничої термінології. Досягнення наукової думки початку ХХ ст. активізували потенційні засоби мови для розвитку, збагачення й стабілізації термінології в кожній із наук. Питання упорядкування термінів у суспільно-політичній сфері набуло особливого значення.

Наша стаття досліджує основні джерела творення і поповнення української юридичної термінології, виявляє головні чинники формування мови права Західної України. Основою для українського юридичного лексикону є переважно внутрішньомовні ресурси, та все ж процес утвердження західноукраїнської правничої термінології характеризувався численними впливами, пов’язаними з історичним розвитком української мови і термінологічною базою інших мов. Іншим продуктивним шляхом збагачення західноукраїнської юридичної терміносистеми були запозичення з латинської, німецької та польської мов, що зумовлено історичними обставинами розвитку українського правництва.

У нашому дослідженні описано дві основні лексико-граматичні групи правничих термінів, серед яких переважають іменники, які є статичними елементами термінологічної системи, та дієслова, які становлять її динамічний елемент. Нами з’ясовано також екстралінгвальні фактори, які зумовили поширення явища синонімії в українських юридичних текстах ХІХ століття.

Розвиток правничої термінолексики у Західній Україні ХІХ ст. не відзначався послідовністю. Цей процес характеризувався численними впливами, пов’язаними із історичним розвитком української мови та термінологічною базою інших мов. Найяскравішим доказом історичного впливу на правничу мову Західної України ХІХ ст. є використання старослов’янської графіки та етимологічного правопису в консервативних «Вісниках законів» Австрійської імперії.

Лексикографічні праці ХІХ ст. та Вісники законів є цінними і важливими джерелом дослідження становлення сучасної української літературної мови в Західній Україні, яке мусить зайняти гідне місце серед українських мовних пам’яток.

Ключові слова: українська юридична термінологія, термін, терміносистема, словники, перекладна лексикографія.