Як підготувати редактора дитячих видань? Досвід проєктного навчання

Анотація

У статті за допомогою аналітико-синтетичного, порівняльного, описового методів та системного підходу систематизовано досвід проєктного методу навчання у  створенні дитячих книжкових проєктів студентами кафедри видавничої справи та редагування Навчально-наукового інституту журналістики. 

За допомогою методу кейс-стаді узагальнено практики формування соціально значущих тематичних профілів для навчальних проєктів: робота з історичною, соціальною пам’яттю (люди, події, місто, місця); екологія, природа; родинні цінності. Російсько-українська війна загострила сприйняття і відчуття нових воєнних реалій. Тематичні профілі доповнено проблемами безпеки, страху, дому як місця закорінення, спілкування тощо.  Студенти працювали над заліковими проєктами: “Медуся шукає дім” – про херсонських бджіл; “Літакові вірші” – переклад віршів з російської українською – родинна історія;  “Абетка міст України”.

Визначено, що у роботі над проєктом студенти набувають  фахових компетентностей – від уміння продукувати ідеї, їх досліджувати, організовувати процес творення і до реалізації та презентації  готового продукту. У нашому випадку – книжки.

Акцентовано на тому, що дитячі книжки, створені студентами як навчальні проєкти, часто стають реальними видавничими проєктами. Наприклад, робота студентів “Ліна та Лео літають” вийшла друком у видавництві “Little beetle press” в Ірландії в серії “Українські читайлики”, а бакалаврський проєкт Олени Герасимової “Єллісів та еллісівці. Українці в Норвегії” зацікавив керівництво київського видавництва “Жнець”. Серед пріоритетів виокремлено застосування інноваційних технологій у творенні дитячих книжок та описано експерименти зі штучним інтелектом, які  продемонстрували студентам і великі можливості, і водночас виклики використання штучного інтелекту у творенні дитячих книжок.

Зроблено висновок, що навчання редакторів, видавців, авторів, ілюстраторів  дитячих книжок – справа державної ваги, це робота над майбутнім.