РОЛЬ КНЯЗЯ ВАСИЛЬКА РОМАНОВИЧА У ВІДНОСИНАХ З МОНГОЛАМИ УПРОДОВЖ 1240–1246 рр.

Анотація

Життя і діяльність князя Василька Романовича досі не були предметом ґрунтовних наукових студій. Пропонована стаття покликана закрити цю прогалину біографії князя у частині його відносини з монголами протягом 1240–1246 рр. Дослідження окресленої проблематики ускладнює брак джерел. Роз­­крити історію початку відносин князя Василька з монголами можна лише зважаючи на загальні практики відносин Великої Монгольської імперії з правителями розорених нею земель і низку опосеред­кованих даних. Будучи головним князем Волинської землі, Василько Романович, як і його старший брат Данило, мусив підкоритися хану Бату та прийняти інвеституру з його рук. Відповідне рішення він ухвалив після рейду монгольського війська на чолі з Манманом і Балаєм, відправленими на Волинь ханом навесні 1243 р. Поїздка князя Василька у ставку хана відбулася наприкінці 1243 – на початку 1244 рр. Встановлення князем Васильком прямих відносин з ханом Бату дозволило йому клопотати про охоронну грамоту для князя Данила, який прийняв рішення підкоритися владі хана навесні 1245 р., а поїздку у його ставку здійснив наприкінці 1245 – на початку 1246 рр. Отримані результати дослідження дозволяють по-новому оцінити роль князя Василька Романовича у відносинах із монголами під час війн Бурундая 1258–1260 рр.