THE NOVEMBER ACTION AT TOVMACHCHYNA IN CONTEMPORARY MEMOІRS
DOI:
https://doi.org/10.15330/gal.32.99-103Ключові слова:
Західно-Українська Народна Республіка, Листопадовий чин, Товмаччина, сучасник, спогадиАнотація
У статті на підставі спогадів окремих сучасників розглянуто передумови, підготовку та перейняття українцями влади на Товмаччині наприкінці жовтня – на початку листопада 1918 р. Серед них спомини державних, громадсько-політичних і військових діячів: Івана Макуха, Володимира Клод- ницького, Осипа Клодницького, Павла Волосенка, Михайла Чемного. Задля об’єктивності у висвітленні проблеми дослідження, в статті використані мемуари очевидця тих подій Домініка Хіровського – представника польської національності. Використані в публікації спогади побачили світ здебільшого за межами нашої держави – в діаспорі.
Найбільші за об’ємом спогади про події Листопадового чину на Товмаччині залишив колишній посол до Галицького крайового сейму, адвокат Іван Макух (1872–1946), який був призначений повітовим комісаром, а згодом – міністром внутрішніх справ уряду ЗУНР. Він, у своїх мемуарах під назвою “На народній службі” (1958 р.), описав березневе віче 1918 р. в м. Товмач з нагоди проголошення Української Народної Республіки та підписання Брест-Литовського мирного договору. Сам Листопадовий чин автор назвав успішним переворотом.
Відомості стосовно розвитку першолистопадових подій в Товмацькому повіті описав також Осип Клодницький у своїх спогадах “Друга сторона медалі” (1964 р.) та у статті “Товмач за україн- ських часів” (1975 р.). Автор стверджував, що приготування і перебрання влади було справою двох військових старшин Володимира Клодницького й Андрія Яремчука.
Про детальний перебіг подій з 31 жовтня на 1 листопада 1918 р. отримуємо зі спогадів безпо- середнього учасника Листопадового чину на Товмаччині Володимира Клодницького (1891–1973). Лис- топадовий чин у м. Тисмениця висвітлені у спогадах Павла Волосенка “Тисьмениця” (1958 р.), Михайла Чемного “Потоптані мрії” (1969 р.) та Домініка Хіровського “Історія міста Тисмениця” (1938 р.).
За винятком Д. Хіровського всі автори мемуарів наголошували на безкровному перебранні українцями влади на теренах краю та толерантне ставлення до неукраїнського населення.
