КНЯЗЬ ДАНИЛО РОМАНОВИЧ ТА УГОРСЬКІ КОРОЛІ 1205–1235 рр. Част. 2

  • Мирослав ВОЛОЩУК Даріуш ДОМБРОВСЬКИЙ
Ключові слова: Володимир Александрович, династія Арпадів, Романовичі, князь Данило, король Андрій ІІ, Бела IV, Officium stratoris, коронація, монголи.

Анотація

Актуальний матеріал присвячений другій частині ініційованої 2019 р. львівським професором Володимиром Александровичем дискусії про характер взаємовідносин князя Данила Романовича із угорськими королями Андрієм ІІ та Белою IV. Дана стаття торкається участі волинського володаря у коронаційних врочистостях Бели, що мали місце у Столичному Білгороді (сучасне угорське місто Секешфехервар) 14 жовтня 1235 р. Шляхом порівняльного аналізу описів коронації угорських володарів ХІІІ–XV ст. автори дійшли висновків про неповне відтворення на сторінках Пожонської хроніки відведе- ної Данилові ролі. На основі лише цього лаконічного сюжету неможливо реконструювати усіх подро- биць врочистостей коронування Бели IV, а найголовніше – статусу у них руського князя. Однак за- стосування компаративного аналізу в роботі з писемними джерелами, проведення польових досліджень дають змогу чітко стверджувати: 1) Данило Романович провадив королівського коня упродовж усієї церемонії (а не лише, до храму Свв. Петра і Павла), що тривала упродовж дня на різних підготовлених для неї локаціях; 2) зафіксований чи не вперше під час церемоніалу жест Officium stratoris за присут- ності людей імператора Фрідріха ІІ слугував, на наш погляд, прикладом imitatio відповідних традицій Священної Римської імперії із однозначним, зрозумілим усім присутнім, сенсом; 3) для Романовичів участь князя Данила у врочистостях 14 жовтня 1235 р. не вважалася вартою сімейної пам’яті, можли- во принизливою, а тому, на відміну від багатьох інших знаменитих подій свого часу, не потрапила на сторінки упорядкованої при їхньому дворі хроніки (так званого Галицько-Волинського літопису); жест ведення волинським володарем коня Бели IV став необхідним інструментом врегулювання його відносин із Арпадами після спершу смерті на початку 1234 р. у обложеному військами Данила Галичі сина Андрія ІІ герцога Андрія, згодом 21 вересня 1235 р. – самого короля Угорщини, а відтак – під- тримки угорською королівською родиною у місті над Дністром Михайла Всеволодовича і його сина Рос- тислава. Монгольське вторгнення до Угорщини 1241–1242 рр., поразка військ Ростислава Михайловича і бана Філі у битві під Ярославом 17 серпня 1245 р., а також повернення у квітні – травні 1246 р. стар- шого Романовича живим після візиту до хана Бату кардинально змінили акценти міждинастичних сто- сунків. Відтепер задекларована 14 жовтня 1235 р. жестом Officium stratoris залежність князя Данила від Бели IV поступилася нагальній потребі спільних партнерських дій проти номадів, навіть шляхом укладення нерівноправного з погляду Арпадів матримоніального союзу з Романовичами.

Опубліковано
2023-12-22