Емблематичні форми та «мерехтіння» сенсів

Анотація

У статті описано вагомість процесуальності «мерехтіння» сенсів, визначено їхню функційність у формуванні та інтерпретуванні емблематичних структур. З’єднуючи в собі візуальні та вербальні сигніфікати, емблема отримувала статус образу-схеми, що натякає на смисловий об’єм, який вона частково реконструює. Трактування сучасних дослідників розширюють часові та галузеві координати функціонування «емблематичності», що як поняттєва категорія значно збільшує свою вжитковість, адже апелює до фундаментального когнітивного засобу, який опирається на когерентність феноменів та ноуменів, перцептивного фону і його вербального становлення, іконічної та конвенціональної взаємодії у найрізноманітніших комбінаціях. Емблематична форма презентує розширену модель діалектичного, синергетичного процесу перетворення когнітивної активності через словесно-іконічні опосередкування у семантичний досвід.