ВИШИВАНКА ЯК ТЕКСТ: МЕТОДИЧНІ ПРАКТИКИ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

Анотація

У статті розглянуто вишиванку як культурний і семіотичний текст, що може бути ефективно інтегрований у навчальний процес із української мови. Обґрунтовано доцільність використання вишивки як вербально-візуального ресурсу, що сприяє формуванню лінгвокультурної, емоційно-ціннісної та мовнотворчої компетентностей здобувачів освіти. У науковій розвідці репрезентовано низку методичних прийомів, зокрема вправи на мовнокультурну інтерпретацію орнаменту, роботу з поетичними текстами як словесними аналогами вишивки, творче письмо в образі вишиванки, словникові завдання на основі етнокультурної лексики, проєктні та інтегровані уроки. Особливу увагу приділено розробці завдань, які активізують спостережливість, асоціативне мислення, мовну уяву та індивідуальне осмислення традиції. Окреслено можливості створення учнями візуальних і вербальних текстів – колажів, інфографік, буклетів, родинних історій, що інтерпретують орнамент як мовний знак. Висвітлено роль втілення мовної й мистецької діяльності у формування відчуття спадковості, поваги до національної культури, розуміння мови як простору ідентичності. Практичні рекомендації, подані у статті, можуть бути використані вчителями української мови для створення інтерактивного, культурологічно наповненого уроку, що формує не лише мовні навички, а й ціннісне ставлення до традиційного тексту українського народу.