Модифікації західних матриць у зрілій мешап-прозі України

Анотація

Феномен мешап-прози став одним з найсуперечливіших у літературному процесі першої чверті ХХІ ст. і розвивався на хвилі фентезійної експансії у світовому художньому просторі. Естетичний виклик і неоднозначність меседжу цієї прози виявилися сильнішими за фактор її популярності, відповідно у фокус комплексних досліджень фентезійний субжанр не потрапляв ні в канонічних англо-американських формах, ні в пізніших версіях національних реалізацій. У 2020-х рр. на світовому рівні спостерігаємо спад популярності субжанру, однак у національних системах мешап зберігає позиції на рівні художнього прийому, що мотивовано ідейною близькістю мешапу корпусу сучасного фентезі в цілому. На світовому тлі особливий інтерес становлять характер і динаміка розвитку українського мешапу через неординарність переосмислення в ньому первісних субжанрових формул у сполученні з критичним баченням історії та вираженим народним сміховим началом, з пізнішою пропозицією нового гібридного різновиду.

У нашій статті вперше визначено на тлі субжанрової динаміки специфіку зрілої форми вираження мешапу в українській літературі на прикладі повісті О. Деканя (та І. Нечуя-Левицького) “Кайдашева сім’я vs зомбі”. Ключовими при цьому є виявлення своєрідності опрацювання О. Деканем моделі “трансформування класичного твору” і відходу від цієї матриці в субжанровому контексті, а також відображення в цьому творі оновленої на початку ХХІ ст. фентезійної парадигми. Специфіка побудови пропонованої розвідки зумовлює пріоритет у ній компаративного методу дослідження, причому в його генетико-контактній і типологічній площинах.

Креативне переосмислення О. Деканем моделі класичного мешапу показове і свідчить про неординарність реалізації західної художньої матриці в українському зрілому субжанрі 2020 рр. Взаємодія в повісті “Кайдашева сім’я vs зомбі” послідовно розташованих сюжетно-образних блоків, де матриця витримана і де класичний сюжет І. Нечуя-Левицького залишений позаду, може розглядатися як гібридизація зрілої мешап-форми в переході від мешапу як субжанрової техніки до мешапу-прийому. Стратегія мешап-опрацювання О. Деканя є органічною світовому досвіду субжанру і, попри недоліки тексту, засвідчує оригінальну спробу письменника відійти від канонізованої схеми. “Кайдашева сім’я vs зомбі” відображає основні параметри оновленої на початку ХХІ ст. фентезійної парадигми. Подальше компаративне вивчення еволюції національних варіантів мешап-прози є перспективним, оскільки дозволить глибше зрозуміти і логіку національних рецепцій субжанру, і його трансформацію в цілому, включаючи інерційні явища (зокрема серіальні).