КОМПЛЕКСНА ЗАБУДОВА Й АРХІТЕКТУРНО-ХУДОЖНЄ ОФОРМЛЕННЯ ІВА¬НО-ФРАНКІВСЬКА В ЧАСИ “РОЗВИНУТОГО СОЦІАЛІЗМУ”

Анотація

У статті охарактеризовано зміни, що відбулися внаслідок соціалістичної індустріалізації західних областей Української РСР на прикладі Івано-Франківщини й пов’язаною з нею урбанізацією. Архітектура міста Івано-Франківськ (Станіславова, Станіслава) увібрала зрізи цілих історичних епох. Радянський період в історії міста характеризувався своїми відмінними від усіх інших стилів архітек­турними рисами та масштабністю забудови. Ур­ба­нізація Івано-Франківська, Тернополя, Чернівців, Ужгорода, а особливо Львова є унікальною в історичному досвіді. Вона є “запізнілою” і їй передувала до­корінна воєнна і повоєнна зміна етносоціального складу населення міст, де до­мі­нуючу більшість ста­новили євреї і поляки. Стрімке зростання чисельності міських мешканців західного ре­гіону респуб­ліки відбувалося за рахунок українського сільського населення. З-поміж інших великих українських міст Івано-Франківськ вирізнявся тим, що був одним із не багатьох обласних центрів (поступався Львову), що українізувався та відіграв визначальну роль в національно-релігійному русі другої половини 1980-х років.

 Мета дослідження – в історичному контексті проаналізувати специфіку архітектурно-худож­нього оформ­лення, благоустрою міста Івано-Франківська в період панування радянської тоталітарної системи (“розвинутого соціалізму”), успіхи і прорахунки. Завдання: 1)  довести, що історичній частині міста внаслідок радянської ре­конст­рукції було завдано непоправимої шкоди. Багато старих будинків після профілактичного ремонту могли експлуатуватися ще десятки років. Вони повторили долю свої колишніх власників, котрі у своїй більшості були фізично знищені; 2) узагальнити здобутки і недоліки у практиці житлового, промислового і комунального будівництва на прикладі непоодиноких випадків, коли на території нової забудови (кварталів, мікрорайонів і навіть цілих населених пунктів) мешканці не забезпечувалися найнеобхіднішими елементами благоустрою. Істотні недоліки допускалися у справі озеленення.

 Для розробки теми, автори використали цілу групу наукових методів: принципи об’єктивності та історизму, що передбачають розгляд окремих явищ і процесів у їх розвитку та тісному зв’язку із системою відповідних суспільних відносин; історичні факти розглядаються на фоні політичних процесів, що передбачає застосування методу порівняльного аналізу, завдяки якому з’ясовано сутність ба­гатьох знакових для української суспільно-політичної думки подій. Проектні і будівельні організації при спорудженні житлових комплексів не завжди дбали про збереження природного рельєфу, рослин­ного шару, зелених насаджень. Роботи з благоустрою міст, селищ і сіл громадськість проводила систе­матично. Партійно-радянська влада намагалася усі досягнення у цій справі записати на свій рахунок. Обласний центр Івано-Франківськ здобув славу красивого міста. У свій час він займав призові місця у змаганнях з благоустрою серед міст України. Цю славу мешканці міста зберігали та примножували не­зважаючи на несприятливі політичні умови тоталітарної системи шляхом творчого підходу до оновлення і розширення міста, уважного і бережливого ставлення до існуючої капітальної забудови та природи.

Ключові слова: архітектурні стилі, м. Івано-Франківськ, комплексна забудова, жилі масиви, благоустрій, озеленення.