РОЛЬ ГАЛИЧИНИ В ЗОВНІШНІЙ ПОЛІТИЦІ УГОРСЬКОГО КОРОЛІВСТВА ЗА ОСТАННІХ АРПАДІВ ТА ПЕРШИХ ПРЕДСТАВНИКІВ ДИНАСТІЇ АНЖУ

Анотація

Дослідження присвячене ролі Галичини та її правителів з династії Рюриковичів у зовнішній політиці Угорського королівства за останніх Арпадів та в перше десятиліття Анжуйської епохи. Попередні часи досить часто були в центрі уваги історичних студій через неодноразові спроби угорських королів завоювати Галичину. Після того, як король Угорщини Бела IV відмовився від цього – через поразку під Ярославом 1245 р. – між двома країнами було досягнуто дружніх зв'язків та політичного союзу. Це дозволило залучити правителів з династії Рюриковичів до боротьби Бели IV за так звану Бабенберзьку спадщину. Шлюб Романа Даниловича з Гертрудою Бабенберзькою та Опавський похід Данила Романовича 1253 р. добре відомі в угорських та назагал європейських дослідженнях, хоча деякі деталі все ще потребують уточнення, що також намагається зробити авторка цієї публікації. Наступний етап галицько-угорських відносин у 1260–1270-х рр. відтворює участь князя Лева Даниловича у конфлікті між угорським та богемським королями. У статті обґрунтовуються тісні стосунки між останнім королем з родини Арпадів – Андрієм III, та Левом, що проявлялися у спільній політиці, як на полі бою, так і за столом переговорів. Спільний інтерес пізніше був відроджений першим королем з династії Анжу Карлом Робертом і князем Левом II через династичний шлюб 1304 р.