ЛЮДИНОЗНАВЧЕ ОСМИСЛЕННЯ СОБОРНОСТІ УКРАЇНИ

Автор(и)

  • Ярослав Калакура Державний вищий навчальний заклад “Київський національний університет імені Тараса Шевченка”, кафедра архівознавства та спеціальних галузей історичної науки

DOI:

https://doi.org/10.15330/gal.32.198-204

Ключові слова:

антропологічний підхід, людинознавчий вимір, історіографія, УНР, ЗУНР, Акт Злуки, соборність України, соборницький процес

Анотація

На основі аналізу української історіографії 1991–2018 рр. висвітлюється методологія і сут- ність антропологічного підходу в дослідженні Соборності України, обґрунтовується переміщення уваги з конкретних подій і документів на їх учасників і творців, на людей, задіяних у процесах. Виділено три етапи історіографії Соборності: перший – 1991–2004 рр.; другий – між Помаранчевою революцією і Революцією Гідності і третій – сучасний. Відстежено домінуючі тенденції дослідження проблеми, зокрема: перехід від висвітлення Соборності як Акту Злуки до трактування її як тривалого і транзит- ного процесу; Соборність стала об’єктом міждисциплінарних досліджень; застосування цивілізацій- ного та антропологічного підходу до осмислення Соборності і перехід від студіювання історії подій до історії людей. Виокремлено три сегменти об’єкту людинознавчого погляду на проблему: ідейні натхнен- ники, організатори і учасники соборницького процесу; носії соборницької ідеї; дослідники Соборності. Висловлені пропозиції та рекомендації щодо подальшого дослідження Соборності, утвердження державної та духовної єдності українського суспільства.

##submission.downloads##

Опубліковано

2019-12-27

Номер

Розділ

Статті