Прагматичні аспекти та виклики в сфері юридичного усного перекладу

Анотація

У статті досліджено прагматичний вимір юридичного перекладу з акцентом на тому, як комунікативний намір мовця, імплікатура та іллокутивна сила формують юридичне значення у різних мовах та інституційних контекстах. Спираючись на теорії лінгвістичної прагматики (Austin, 1962; Grice, 1989; Searle, 1969) і функціональні підходи до юридичного перекладу (Šarčević, 1997; Cao, 2007), автор аналізує, як прагматичні чинники – такі як формальність, ввічливість і непрямість — впливають не лише на точність, а й на перформативну чинність юридичного дискурсу. Використовуючи якісний дискурсивно-прагматичний підхід, дослідження виявляє основні зони ризику, де прагматичне непорозуміння може призвести до викривлення позиції інституції, втрати довіри чи юридичної недійсності. Результати підкреслюють, що юридичний перекладач є не лише мовним посередником, а прагматичним медіатором, чиї інтерпретативні рішення зберігають або змінюють іллокутивну та стратегічну силу юридичних текстів. У статті доведено, що прагматична обізнаність є ключовою професійною компетентністю перекладачів, особливо у ситуаціях конфлікту чи переговорів, де значення формується стратегічно. Автор пропонує впровадження прагматичного навчання, систем оцінювання ризиків і міжкультурної компетентності у підготовку перекладачів для підвищення надійності та етичної цілісності багатомовної юридичної комунікації.