Homo pacificus у поезії Вікторії Амеліної (на матеріалі збірки «Свідчення»)

Анотація

З початком повномасштабного вторгнення російського агресора в Україну в мистецькому обігу все частіше з’являється таке поняття, як нове Розстріляне Відродження, тобто це ті митці, які загинули, починаючи з 2014 року у війні з росією. Однією з таких письменниць є Вікторія Амеліна. Стаття присвячена дослідженню поетичної збірки цієї поетки «Свідчення», яку можна означити як своєрідний опоетизований щоденник, у якому зафіксовано у художній формі воєнні злочини та зображено тих, хто стали або їхніми жертвами, або свідками. Головний акцент зроблено на характеристиці homo pacificus у поетичних текстах, зокрема жінках, що переживають втрати – від рідного дому до рідної людини. Homo pacificus в епіцентрі війни не завжди діє героїчно у традиційному розумінні, справжній героїзм може полягати і в тому, щоб втриматися на цій землі, допомогти втриматися іншим і взяти його біль на себе, спробувати прийняти та пережити втрати для того, щоб розповісти усьому світові про зруйновані міста, вкрадене море та поламане життя.