САМОЗВАНІ КОНСУЛЬСТВА ЯК ДОКАЗ СПРИЙНЯТТЯ НОВОГО ПОГРАНИЧЧЯ

Автор(и)

  • K. Taborska

Ключові слова:

Збіґнєв Чарнух, ні- мецько-польські відносини, метамова німецько-польського пограниччя, нове пограниччя.

Анотація

Стаття
представляє новаторську збірку «Само-
звані консульства. Про емоційне став-
лення німців і поляків до того самого
клаптика землі» (Samozwańcze konsulaty.
Rzecz o emocjonalnym stosunku Niemców
i Polaków do tego samego skrawka ziemi)
(Вітниця-Ґожув, 2013). Її концепцію
опрацював Збіґнєв Чарнух – мешканець
території, приєднаної до Польщі після
Другої світової війни, регіональний іс-
торик, суспільний діяч, засновник Парку
дороговказів і Основних віх цивілізації у
Вітниці. Він також один із авторів тек-
стів, що знаходяться в аналізованому
томі. «Самозвані консульства» можна
вважати прикладом одного зі способів
огляду місць теперішнього Любуського
воєводства. У другій половині сороко-
вих років ХХ століття в результаті рі-
шень, прийнятих на конференціях у Ялті
й Потсдамі, та пов’язаних із ними вели-
ких міграцій цілих суспільств, на цій те-
риторії виникли нові культурні системи,
що створили нові прикордоння. Пред-
ставлена в «Самозваних консульствах»
перспектива опису простору контактів
різних культур спонукає до розгортан-
ня попередніх теоретичних аналізів, що
класифікують методи інтерпретації
пограниччя. Отже, суть цієї статті –
показати концепцію Збіґнєва Чарнуха
й представити нову типологію дослід-
ницького опису пограниччя. У тексті
застосовано метамову й концепцію «по-
граниччя», запропоновані в монографії
Катажини Таборської «Література
місця. Постландсберська літерату-
ра» (Literatura miejsca. Piśmiennictwo
postlandsberskie) (Наукове видавництво
Академії Якуба з Парадижу, Ґожув-
Вєлькопольскі, 2017).

Опубліковано

2018-03-06