МОВНІ ДИСКУСІЇ ТА ЇХ УПЛИВ НА ОСВІТНЬО-ПЕДАГОГІЧНІ ПРОЦЕСИ ЗАКАРПАТТЯ В 20-30-ИХ РОКАХ ХХ СТОЛІТТЯ
DOI:
https://doi.org/10.15330/msuc.2022.27.73-77Ключові слова:
рідномовне навчання, державна мова, літературна мова, мовні дискусії, ЗакарпаттяАнотація
Засвоєння державної мови представниками національних меншин України сприяє повноцінній реалізації їхніх конституційних прав, максимальної інтеграції в усі сфери суспільного буття, працевлаштування та конкурентоспроможності тощо. Досвід урегулювання мовних питань за умов полікультурності поступово формувався й у Закарпатті, особливо це помітним було у ХХ столітті, перша половина якого означена державно-територіальними змінами в підпорядкуванні закарпатських земель різним країнам, наслідком чого було впровадження освітньої та мовної політики, які визначали можливості місцевого населення щодо вивчення державної та національних мов. Стаття присвячена вивченню впливу мовних дискусій на освітньо-педагогічні процеси в Закарпатті в 20-30 роках ХХ століття. Методи дослідження: контент-аналіз історичних, історико-педагогічних, архівних і довідникових джерел з досліджуваної проблеми; проблемно-хронологічний метод для вивчення динаміки впливу мовних дискусій на освітні процеси та забезпечення рідномовного навчання в закладах освіти Закарпаття. У статті досліджено вплив мовних дискусій на освітньо-педагогічні процеси в Закарпатті у 20-30-их роках ХХ століття, коли воно перебувало в складі Чехословацької республіки. Чехословацький уряд упроваджував демократичну освітню політику та закріпив право Підкарпатської Русі на самостійні законодавчі повноваження з питань мови та освіти. За цей період стрімко зросла кількість шкіл з русинською мовою навчання, що потребувало оновлення змісту освіти, створення нових підручників тощо. Проведено огляд процесу визначення варіанту літературної мови в контексті суперечок між представниками русинського, проукраїнського та проросійського напрямів. Визначено, що основне протистояння відбувалося між проукраїнським та проросійським напрямами, кожен із яких послуговувався своїми граматиками, створював педагогічні товариства та періодичні видання, на сторінках яких відстоював свої погляди щодо мови, освіти тощо. Особливу увагу звернено на мовний плебісцит 1937 р., який проводився за ініціативи чехословацького уряду щодо вибору варіанту граматики, за якою потрібно було організувати процес навчання в закладах освіти краю. Крапку в мовній дискусії поставило визнання Автономним урядом Підкарпатської Русі 1938 р. української мови як державної мови, а також мовою освіти та навчання.