Військові службові кримінальні правопорушення в історичній ретроспективі

Анотація

У статті досліджується еволюція військових злочинів від часів Київської Русі до сьогодення з особливим акцентом на трансформацію правових концепцій відповідальності військових командирів за вчинені правопорушення. Актуальність дослідження визначається необхідністю розуміння історичних коренів сучасного українського військово-кримінального права в контексті євроатлантичної інтеграції. Методологія базується на історико-правовому аналізі первинних джерел, включаючи Руську Правду, козацьке звичаєве право, Литовські Статути, законодавство Російської імперії та радянське законодавство, чинний Кримінальний кодекс України та проект нового Кримінального кодексу України. Результати демонструють, що концепція злочинів, які посягають на порядок несення та проходження військової служби вчинених військовими службовими особами, як окремої правової категорії виникла лише у ХХ столітті, тоді як у попередні епохи відповідальність військових командирів регулювалася загальними нормами про зраду, невиконання обов’язків та зловживання владою. Аналіз статей 425-426-1 Кримінального кодексу України показує їх наступність від радянської правової традиції з одночасною адаптацією до міжнародних стандартів відповідальності військових командирів. Практична цінність полягає у формуванні теоретичної основи для подальшого реформування військової юстиції України відповідно до міжнародних стандартів та забезпечення ефективній протидії злочинів вчинених військовими службовими особами, які посягають на порядок несення чи проходження військової служби. Аналітична рамка розрізняє сучасні поняття військових службових злочинів та історичні аналоги. Оскільки специфічна правова категорія «військового службового правопорушення» виникла лише у двадцятому столітті, ранні періоди розглядаються на предмет функціональних еквівалентів — правових механізмів, що розглядали неправомірну поведінку військових командирів, пов’язану з їхніми обов’язками. Методологія порівняльного аналізу використовується для виявлення наступності та трансформацій у підзвітності військового командування в різних історичних правових системах. Документальний аналіз включає як оригінальні історичні правові тексти, так і наукові інтерпретації цих джерел. Порівняльний підхід розглядає вплив ширших історичних, політичних та військових факторів на розвиток військових службових правопорушень.