Напрями Адаптації Аграрного Законодавства До Законодавства ЄС
Ключові слова:
адаптація законодавства, гармонізація законодавства, аграрне законодавство, законодавство Європейського Союзу, сільськогосподарське виробництво.Анотація
У статті автором проаналізовано поняття адаптації аграрного законодавства до законодавства Європейського Союзу. Досліджено основні нормативно-правові акти Європейського Союзу, що є джерелами acquis communautaire. Виділено основні напрями майбутньої адаптації аграрного законодавства України до законодавства Європейського Союзу.
Адаптація аграрного законодавства України до законодавства Європейського Союзу визначається автором як процес зближення (пристосування) нормативно-правових актів, що регулюють аграрні відносини в Україні, до правової системи Європейського Союзу, яка включає акти законодавства Європейського Союзу, прийняті в рамках Європейського співтовариства, Спільної зовнішньої політики та політики безпеки і Співпраці у сфері юстиції та внутрішніх справ, з метою сприяння розвитку сільського господарства та сільських територій.
Основні напрями адаптації аграрного законодавства України до вимог acquis communautaire визначаються Угодою про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, ратифікованою Законом України від 16 вересня 2014 р., Угодою про сільське господарство, що є Додатком 1А до Угоди про заснування Світової організації торгівлі від 15 квітня 1994 р. та іншими нормативно-правовими актами України та ЄС.
Автором виділено такі основні напрями адаптації вітчизняного аграрного законодавства до законодавства ЄС: 1) зближення законодавства про способи виробництва сільськогосподарської продукції; 2) адаптація законодавства з питань організації аграрного ринку та торгівлі продукцією рослинництва і тваринництва; 3) зближення законодавства про вимоги щодо якості сільськогосподарської продукції; 4) вдосконалення законодавства щодо охорони навколишнього природного середовища у процесі сільськогосподарського виробництва, розвитку органічного виробництва; 5) зближення законодавства про розвиток сільських територій та сільських громад; 6) забезпечення сталого сільськогосподарського виробництва; 7) адаптація законодавства з питань державної підтримки сільського господарства.