Напрями Адаптації Аграрного Законодавства До Законодавства ЄС

Анотація

У статті автором проаналізовано поняття адаптації аграрного законодавства до законодавства Європейського Союзу. Досліджено основні нормативно-пра­вові акти Європейського Союзу, що є джерелами acquis communautaire. Виділе­но основні напрями майбутньої адаптації аграрного законодавства України до законодавства Європейського Союзу.

Адаптація аграрного законодавства України до законодавства Європейсько­го Союзу визначається автором як процес зближення (пристосування) норма­тивно-правових актів, що регулюють аграрні відносини в Україні, до правової системи Європейського Союзу, яка включає акти законодавства Європейського Союзу, прийняті в рамках Європейського співтовариства, Спільної зовнішньої політики та політики безпеки і Співпраці у сфері юстиції та внутрішніх справ, з метою сприяння розвитку сільського господарства та сільських територій.

Основні напрями адаптації аграрного законодавства України до вимог acquis communautaire визначаються Угодою про асоціацію між Україною, з одні­єї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, ратифікованою Законом України від 16 вересня 2014 р., Угодою про сільське господарство, що є Додат­ком 1А до Угоди про заснування Світової організації торгівлі від 15 квітня 1994 р. та іншими нормативно-правовими актами України та ЄС.

Автором виділено такі основні напрями адаптації вітчизняного аграрного законодавства до законодавства ЄС: 1) зближення законодавства про способи виробництва сільськогосподарської продукції; 2) адаптація законодавства з пи­тань організації аграрного ринку та торгівлі продукцією рослинництва і тварин­ництва; 3) зближення законодавства про вимоги щодо якості сільськогосподар­ської продукції; 4) вдосконалення законодавства щодо охорони навколишнього природного середовища у процесі сільськогосподарського виробництва, роз­витку органічного виробництва; 5) зближення законодавства про розвиток сіль­ських територій та сільських громад; 6) забезпечення сталого сільськогосподар­ського виробництва; 7) адаптація законодавства з питань державної підтримки сільського господарства.