Захоплення журналіста як заручника: проблеми теорії та практики

Анотація

Аналізуються норми чинного Кримінального кодексу України в частині, що стосується кримінальної відповідальності за захоплення журналістів як заручників. Досліджуються чинники (обставини) соціальної обумовленості окремої, посиленої кримінальної відповідальності за такого роду діяння. Зокрема, проаналізовано суспільну небезпечність; відносну поширеність такого виду злочину, як захоплення журналіста як заручника; досліджено традиції вітчизняної законодавчої практики щодо боротьби з цими посяганнями; зарубіжний досвід застосування кримінально-правових засобів протидії злочинам цього виду; доцільність протидії цим посяганням кримінально-правовими засобами. Зроблено висновок, що окрема (встановлена спеціальною нормою) кримінальна відповідальність за захоплення журналістів як заручників, не є соціально обумовленою.
Підтримується позиція, згідно з якою привілей журналіста бути спеціальним потерпілим у кримінальному праві повинен поєднуватись із обов’язком нести відповідальність за сумлінне використання своїх можливостей, пов’язаних із професійною діяльністю журналіста.
Досліджено кримінально-правову охорону законної професійної діяльності журналіста, запропоновану в Проєкті Кримінального кодексу України, розробленому Робочою групою з питань розвитку кримінального права Комісії з питань правової реформи.
Аналізуються такі теоретико-прикладні проблеми кримінальної відповідальності за злочин, передбачений статтею 349-1 Кримінального кодексу України: проблема тлумачення поняття «журналіст»; проблема порушення системності кримінального закону в аспекті «зниженого» віку кримінальної відповідальності; недосконалість формулювання факультативних ознак суб’єктивної сторони аналізованого складу злочину (відсутності прив’язки цього складу злочину до законної професійної діяльності журналіста).
В результаті дослідження зроблено висновок про необхідність виключення статті 349-1 із Кримінального кодексу України.