Місце норми про насильницьке зникнення в системі кримінального закону України
DOI:
https://doi.org/10.15330/apiclu.59.191-202Ключові слова:
кримінальне право України, міжнародне кримінальне право, кримінальна відповідальність, насильницьке зникнення, захист осіб від насильницьких зникнень, незаконне позбавлення воліАнотація
Аналізуються норми чинного Кримінального кодексу України в частині, що стосується кримінальної відповідальності за насильницьке зникнення, а також проекти кримінально-правових норм, щодо імплементації міжнародних актів про насильницьке зникнення. Досліджується двоїста природа насильницького зникнення (як поодиноких кримінальних правопорушень і як широкопоширеної чи систематичної практики). Проаналізовано об’єкти, на які посягає насильницьке зникнення в обох цих проявах.
Відстоюється та аргументується позиція, згідно з якою необхідною конструктивною ознакою у складі насильницького зникнення є «залишення особи без захисту закону». Визнається необґрунтованою відсутність цієї ознаки як в тексті чинної статті 146-1 Кримінального кодексу України, так і в тексті ст. 442-1, якою може бути доповнено кодекс (за умови підписання Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо імплементації норм міжнародного кримінального та гуманітарного права»), а також в тексті відповідних статей Проекту Кримінального кодексу (розробленого Робочою групою з питань розвитку кримінального права Комісії з питань правової реформи). Робиться висновок про необхідність включення цієї конструктивної ознаки в текст вітчизняної кримінально-правової норми про насильницьке зникнення та про необхідність її розміщення в розділі XVIII Особливої частини Кримінального кодексу України.
