Коригування кримінального законодавства України: проблеми реалізації положення частини шостої статті 3 Кримінального кодексу України

Автор(и)

  • О.А. Шевчук

DOI:

https://doi.org/10.15330/apiclu.58.122-133

Ключові слова:

коригуючий закон, зміна закону, доповнення закону, динамізм законодавства, стабільність законодавства, правова визначеність, кримінально-правова норма, кримінально-правовий припис, кримінальне законодавство України, законопроект.

Анотація

Статтю присвячено дослідженню проблеми реалізації положення частини 6 статті 3 КК України, відповідно до якого зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення. З огляду на те, що коригування нормативно-правових актів є узагальнюючим поняттям, що об’єднує такі форми коригування, як зміни та доповнення цих нормативно-правових актів, зроблено висновок про різний зміст діяльності законодавця, який полягає у внесенні змін та внесенні доповнень до цих нормативно-правових актів. Виявлено такі недоліки формулювання ч. 6 ст. 3 КК України: вимога внесення змін до КК України, КПК України та КУпАП не включає таку форму коригування кримінального закону, як доповнення; відповідна вимога не включає в перелік кодексів, які можуть бути виключним предметом коригування кримінального закону України, КВК України. Аналіз коригуючих законів України про кримінальну відповідальність, прийнятих після набрання чинності законом, яким ст. 3 КК України доповнено ч. 6, дозволив зробити висновок, що законодавець не дотримується відповідного законодавчого імперативу. Адже зміни до КК України повсякчас вносилися «комплексними» коригуючими законами, які стосувалися не лише КК України, КПК України та КУпАП, а інших нормативно-правових актів або були вміщені в інші загальні регулятивні нормативно-правові акти в самостійних підрозділах цих законів або їх прикінцевих та перехідних положеннях. Концептуально наведено аргументи стосовно доцільності виключення з КК України ч. 6 ст. 3 з внесенням відповідних змін у Регламент Верховної Ради України, які стосуються закріплення механізму розгляду законопроектів регулятивного та охоронного призначення, які стосуються одного і того ж чи подібних питань правового регулювання.

##submission.downloads##

Опубліковано

2022-02-28