Право на свободу вираження поглядів як «ширма» для втручання в діяльність судових органів

Анотація

У статті здійснено аналіз кримінально-правових меж права на свободу вираження поглядів щодо діяльності судових органів у засобах масової інформації, що повинно слугувати виробленню розуміння, які висловлювання у засобах масової інформації можна розглядати як втручання у діяльність судових органів (ст. 376 КК України) при наявності інших обов’язкових ознак складу кримінального правопорушення.
Емпіричною базою послужили дані Реєстру повідомлень суддів про втручання в діяльність, розміщені на офіційному сайті Вищої ради правосуддя; Єдиного звіту про кримінальні правопорушення за 2023 рік, розміщеному на сайті Офісу Генерального прокурора, а також Узагальнення практики розгляду Вищою радою правосуддя повідомлень суддів про втручання в їхню діяльність як суддів щодо здійснення правосуддя та інших рішень Вищої ради правосуддя щодо вжиття заходів забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя у 2021 році. Такий аналіз засвідчив великий статистичний розрив між повідомленнями суддями у Вищу раду правосуддя, позитивними висновками Вищої ради правосуддя про вжиття заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя та, врешті, кількістю проваджень за ст. 376 КК України, які були передані до суду з обвинувальним висновком. Це, вочевидь, свідчить, зокрема, про відсутність єдиного тлумачення змісту поняття «втручання в діяльність судових органів» правозастосовними органами.
За результатами аналізу законодавства та судової практики Європейського суду з прав людини сформовано такі висновки в частині права на свободу вираження поглядів представниками ЗМІ щодо діяльності судових органів, вихід за межі яких, при наявності інших обов’язкових ознак, може свідчити про наявність аналізованого складу кримінального правопорушення:
- критика судді в ЗМІ може виступати способом втручання в діяльність судових органів (може мати місце до вирішення справи);
- межі допустимої критики в ЗМІ для суддів є ширшими, ніж для приватної особи;
- інформація, яка поширюється, може бути й неприйнятна, образлива для суб’єкта, якого стосується;
- свобода вираження думок передбачає оперування фактами (лише правдивими), а також оціночними судженнями, які при цьому не порушують обмеження, встановлені в ч. 2 ст. 10 Європейської конвенції про захист прав людини в частині, зокрема, захисту репутації чи прав інших осіб;
- право на свободу вираження поглядів (ст. 10 Європейської конвенції про захист прав людини) не повинно порушувати право на повагу до приватного життя (ст. 8 Європейської конвенції про захист прав людини);
- інформація в ЗМІ може мати своїм предметом виключно діяльність, пов’язану із здійсненням суддівських повноважень.