МОДЕЛЬ ПОВОЄННОЇ РЕКОНСТРУКЦІЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

Анотація

Метою роботи є аналіз чинників повоєнної реконструкції та побудова моделі для обґрунтування шляхів і перспектив економічного відновлення України з урахуванням міжнародного досвіду. У статті використано комплекс загальнонаукових та спеціальних методів дослідження: метод аналізу та синтезу – для вивчення впливу війни на економічний розвиток та процеси повоєнної відбудови; метод систематизації – для виявлення основних факторів повоєнної відбудови; економетричне моделювання – для перевірки зв'язку між економічним зростанням та окремими структурними факторами розвитку; метод узагальнення – для формулювання висновків щодо можливих напрямків повоєнної відбудови в Україні.

В статті систематизовано концептуальні підходи до повоєнної реконструкції економіки та визначено такі її ключові чинники: валове нагромадження капіталу як інвестиційна основа відновлення; розвиток переробної промисловості; рівень зовнішньої інтеграції економіки; здатність країни залучати прямі іноземні інвестиції; інфляція як показник макроекономічної нестабільності. Для емпіричного обґрунтування вибору стратегічних напрямів післявоєнної відбудови України було побудовано панельну регресійну модель, що дозволила оцінити зв’язок між темпами економічного зростання та ключовими факторами повоєнної реконструкції економіки країн Східної Європи, Близького Сходу та Східної Азії. Визначено, що стратегія післявоєнної реконструкції України має спиратися на продуктивне інвестиційне нагромадження, розвиток переробної промисловості, модернізацію критичної інфраструктури, оборонно-технологічне оновлення, енергетичну й логістичну стійкість, а також на повернення та розвиток людського капіталу. Економетричне оцінювання уточнило цю гіпотезу: найбільш стійкий позитивний зв’язок із темпами економічного зростання має валове нагромадження капіталу, а частка переробної промисловості у базовій моделі також пов’язана з вищою динамікою зростання. Вплив експорту, прямих іноземних інвестицій та інфляції не є автоматичним і залежить від структури виробництва, макрофінансової стабільності, інституційного середовища й державної координації.