ЦИФРОВА РЕЗИЛЬЄНТНІСТЬ РЕГІОНІВ ЯК ОБ’ЄКТ ІНСТИТУЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В УМОВАХ КРИЗОВИХ І ПОСТКРИЗОВИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ

Анотація

У статті обґрунтовано цифрову резильєнтність регіонів як самостійну мезорівневу категорію регіональної економіки та як об’єкт інституційно-економічного забезпечення в умовах кризових і посткризових трансформацій. Актуальність теми зумовлена тим, що під впливом воєнних, інфраструктурних, соціально-економічних і кібернетичних шоків цифрова підсистема регіону перестала бути допоміжним інструментом сервісної модернізації й перетворилася на критичну умову життєзабезпечення територій, безперервності публічних і приватних послуг та збереження інституційної керованості. Метою дослідження є теоретико-концептуальне обґрунтування цифрової резильєнтності регіонів, розкриття її змісту та визначення місця в системі інституційно-економічних механізмів регіонального розвитку. Методологічну основу становлять положення регіональної економіки та інституційної економічної теорії, еволюційна концепція економічної резильєнтності, підхід адаптивного циклу, а також методи наукової абстракції, порівняльного категоріального аналізу, систематизації та структурно-функціонального моделювання; емпіричною базою слугували офіційні оцінки збитків і потреб у відновленні, статистика кіберінцидентів, дані вимірювання цифрової трансформації регіонів і громад та нормативно-правові акти України і Європейського Союзу. За результатами дослідження запропоновано авторське визначення цифрової резильєнтності регіону через найближчий рід і видову відмінність, здійснено її розмежування з цифровою трансформацією, цифровою зрілістю, кіберстійкістю, цифровою операційною резильєнтністю та національною стійкістю, побудовано двовимірну структурну модель, що поєднує чотири функціональні фази резильєнтності – опірність, відновлюваність, переорієнтацію та оновлення – з п’ятьма компонентами цифрової підсистеми регіону, і окреслено сім підсистем інституційно-економічного забезпечення. Наукова новизна полягає у виокремленні цифрової резильєнтності регіону як самостійної мезорівневої категорії, відмінної від суміжних понять за масштабом аналізу, часовою логікою та ключовим дослідницьким питанням, а також в обґрунтуванні її матричної операціоналізації. Теоретичне значення роботи полягає в розширенні понятійного апарату регіональної економіки цифровим виміром резильєнтності, практичне – у формуванні основи для розроблення системи показників та інтегрального індексу цифрової резильєнтності регіонів, придатного для підтримки регіональної політики, кризового управління та планування посткризового відновлення.