КОМУНІКАЦІЙНІ АСПЕКТИ УПРАВЛІНСЬКОЇ ПРАЦІ НА ЗАСАДАХ ЛІДЕРСТВА

Анотація

Стаття присвячена дослідженню питання комунікаційного лідерства як інструмента забезпечення ефективної управлінської праці в організації, яка базується на взаємодії «керівник – підлеглий». Авторами проаналізовано змістове наповнення основних категоріальних термінів, які лежать в основі комунікаційного лідерства, а саме комунікативних здібностей та комунікативної компетентності, на основі чого сформовано розуміння комунікативної компетентності лідера. На основі деталізації основних характеристик комунікативної компетентності лідера, представлених у літературі як напрацювання вітчизняних та зарубіжних теоретиків та практиків, та розгляду специфіки комунікативного лідерства  при практичній роботі з командою авторами доповнено основний перелік комунікативних компетентностей лідера ще однією, а саме здатністю вибору працівників, які мають спільні цінності та подібні життєві позиції, розвитку навичок спільної взаємодії у членів команди на основі єдності життєвих поглядів задля досягнення цілей організації.

Авторами визначено специфіку командної комунікації як визначальної складової в процесі досягнення ефективності спільної роботи та отримання бажаних командних результатів. Зокрема, у статті проаналізовано можливість максимізації рівня ефективності взаємодії «лідер – член команди» на основі урахування основних постулатів, які повинні використовуватись лідером задля активізації зацікавленості до комунікаційних процесів у команді. Дані постулати включають  розуміння, насамперед, лідером бажаного результату комунікації, подальшого забезпечення вмотивованості працівників до ефективної командної взаємодії та комунікації, розуміння сенсів усіх процесів, що мають місце в організації.

На основі проведеного дослідження авторами зроблено ряд висновків, основним серед яких є розуміння, що ефективність  комунікаційного лідерства визначається здатністю керівника до системного сприйняття процесів, які мають перебіг у організації з метою побудови адекватної комунікаційної структури, яка обов’язковим чином повинна відповідати організаційній структурі. Лише в такому випадку можна досягнути синергетичного ефекту комунікаційної взаємодії в організації.