ФУНКЦІОНАЛЬНО-СТИЛІСТИЧНИЙ ПІДХІД ДО ВИВЧЕННЯ ГУЦУЛЬСЬКИХ ДІАЛЕКТНИХ ПРИЙМЕННИКІВ І СПОЛУЧНИКІВ У ХУДОЖНЬОМУ ДИСКУРСІ (ЗА МАТЕРІАЛАМИ СЛОВНИКА «ГУЦУЛЬСЬКА ДІАЛЕКТНА ЛЕКСИКА ТА ФРАЗЕМІКА В УКРАЇНСЬКІЙ ХУДОЖНІЙ МОВІ»)

Анотація

Одним із важливих завдань сучасного мовознавства є питання взаємодії української літературної мови та територіальних діалектів. Дослідження основних аспектів цієї проблематики дає можливість глибше з’ясувати роль місцевих говорів у формуванні й розвиткові літературної мови, підґрунтя її фонетики, лексики, граматики, а також особливості її нормалізації та кодифікації. Як засвідчують здійснені дослідження, гуцульський діалект найбільше зафіксований у художніх текстах, очевидно через свою колоритність і специфіку. Цікавим із цього погляду є функціонально-стилістичний аспект вивчення гуцульських діалектизмів у белетристичних текстах. У словнику «Гуцульська діалектна лексика та фраземіка в українській художній мові» лексикографічно опрацьовано сегмент лексикону гуцульського діалекту, освоєного художньою літературою і затребуваного письменниками для художніх цілей. Словникові статті містять інформацію про семантичну характеристику діалектних слів на основі їх використання в художніх текстах разом із ілюстраціями-прикладами до них, що суттєво розширює можливості дослідження питань взаємодії літературної мови, художньої мови та територіальних діалектів. У зазначеному словникові лексикографічно опрацьовані не тільки самостійні, а й службові слова, що є підґрунтям різнобічного дослідження сутності, типів гуцульських діалектних неповнозначних слів, особливостей їх функціонування, взаємозв’язків з іншими частинами мови тощо. Серед службових слів важливим компонентом виступають діалектні прийменники та сполучники, на які зосереджено основну увагу у нашому дослідженні. Функціонально-стилістичний підхід до вивчення гуцульських діалектних прийменників та сполучників в українській художній мові на заняттях із дисциплін мовно-літературної освітньої галузі окреслює нові перспективи в осмисленні природи, складу, сутності цих одиниць, розширює відомості про прийменниково-сполучникову систему гуцульського говору, її специфіку та своєрідність.