РОЗВИТОК МЕДИЧНОЇ НАУКИ ТА ОСВІТИ В УКРАЇНІ КРІЗЬ ПРИЗМУ ІСТОРИЧНОГО ДОСВІДУ

Анотація

У статті здійснено комплексний аналіз розвитку медичної науки та медичної освіти в Україні крізь призму історичного досвіду. Особливу увагу приділено становленню медичної науки в Галичині наприкінці ХІХ – у першій третині ХХ століття, коли Львів сформувався як один із провідних центрів розвитку клінічної медицини, санітарно-гігієнічної думки та медичної освіти, а Галичина стала простором інтенсивного розвитку системи суспільного медичної опіки дітей і дорослих, гігієни, громадського здоров'я, здоров’язбережувальних ініціатив тощо. Львівський університет, діяльність Наукового товариства імені Шевченка, Таємного університету у Львові, Українського лікарського товариства, Українського гігієнічного товариства, товариства «Медична громада», товариства «Відродження» та ін. заклали інтелектуальні засади розвитку української медичної науки, національної медичної освіти, системи громадської медичної опіки українців, масових здоров’язбережувальних практик, поширення антинікотинової та антиалкогольної ідеї з-поміж дітей, юнацтва та дорослих, гігієнічного просвітництва. Розкрито історичну тяглість розвитку української медичної науки, що знайшла своє продовження у діяльності Національної академії медичних наук України як провідної державної наукової установи у сфері охорони здоров’я. Зроблено висновок, що вже наприкінці ХІХ століття сформувалися основні принципи, які залишаються актуальними для сучасної медичної освіти та науки України: інтеграція науки, клінічної практики й університетської освіти; міжнародна академічна співпраця; міждисциплінарність досліджень; пріоритет профілактичної медицини; розвиток національної наукової термінології; безперервний професійний розвиток лікаря, які сьогодні реалізуються в діяльності Національної академії медичних наук України, медичних університетів і науково-дослідних установ.