ФОРТИФІКАЦІЯ ДАВНЬОГО ГАЛИЧА. АРХЕОЛОГІЧНА РЕКОНСТРУКЦІЯ

Анотація

У матеріалі на основі результатів археологічних досліджень зроблено головні концептуальні вирішення щодо вірогідної археологічної реконструкції фортифікації основних поселенських структур давнього Галича ХІІ–ХІІІ ст. Зокрема, дитинця міста на Крилоському городищі і окремих княжих дворів на Спаському та Пантелеймонівському городищах, які були в основі його містобудування. При цьому не оминувши і попередні періоди його становлення в другій половині Х ст. як великохорватського політико-релігійного центру та наступний пізньосередньовічний період (XVII ст.) його короткочасного і останнього відродження як перенесеного зі Львова Галицького (Галицько-Львівсько-Кам’янецького) єпископського осідку в часи унійних змагань. Багаторічні археологічні студії оборонної системи Галича дозволяють окреслити основні хронологічні етапи її будівництва та функціонування. Базою подібних фортифікацій виступали кількалінійні земляні насипи з ровами, більш відомі як валові укріплення. Головними будівельними матеріалами фортифікації столиці Галицької землі були дерево та глина, подекуди каміння. Облаштування валів мало складну систему, враховуючи особливості ландшафту галицького дитинця та розлогої поселенської структури середньовічного міста. Найдавніші сліди фортифікації Крилоського городища місцями сягають раннього залізного віку (фракійського гальштату) Х–V ст. до н. е., водночас найпізніші оборонні зміни дитинця відбулися у XVII–XVIII ст. За цей час період ХІІ–ХІІІ ст. характеризується як найбільш інтенсивний час функціонування обороноздатності Галича в зв’язку з численними військово-політичними перипетіями.