ЖИТТЯ ТА ПРАВЛІННЯ КНЯЗЯ РОМАНА МСТИСЛАВОВИЧА У СВІТЛІ СТАТИСТИЧНИХ ДАНИХ

Анотація

Стаття присвячена статистичним узагальненням джерельних свідчень про життя, правління та меморіалізацію пам’яті про князя і самодержця всієї Русі Романа Мстиславовича. Автором опра­цьо­вано розлогий масив різнопланових джерел (літописи, хроніки, аннали, пам’ятки літератури, актовий матеріал, некрологи), в якому згадано руського володаря. Йдеться про посталі з-під пера авторів чи упорядників сучасні князеві Роману матеріали, підготовлені упродовж ХІІІ ст. – менш чи більш віддалені від часу його загибелі 19 червня 1205 р. під Завихостом, – а також чималу кількість нотаток із джерел XIV–XVII ст. Підтверджено, що Роман Мстиславович не належав до категорії вінценосних осіб, особ­ливо ушанованих увагою історіописців за життя. Кількість напряму із ним пов’я­за­них нотаток (зокре­ма й у родинному колі) другої половини ХІІ – першої третини XIV ст. становить 159. Із них записів post mortem – 49 (включно із 24-ма суто на сторінках хроніки Романовичів ХІІІ ст.). Порівняно з іншими руськими князями найбільша увага авторів джерел була прикута до факту й обставин його смерті, а також меморіалізації пам’яті про князя у родинному колі ХІІІ – першої половини XIV ст. Встановлено, що від XIV ст. поступово формувалися три головні напрями «пригадування» Романа Мстиславовича та вплітання його діянь до окремих ґранднаративів пізньосередньовічного і ранньомодерного історіо­писання. Найпопулярнішою постать князя залишалася для інтелектуальних кіл у руських (українських) землях Великого князівства Литовського і королівства Польщі, де він користувався пієтетом. Не чу­жою пам’ять про князя Романа була для польських авторів, негативний, у цілому, образ якого оста­точ­но в XV ст. закріпив Ян Длуґош. І лише на маргінесі «пригадувався» «самодержець всієї Русі» упоряд­ни­ка­ми творів новгородського, псковського, смоленського чи московського походження XV–XVII ст. При цьому ми володіємо щонайменше 18-ма окремими випадками нотування князя за іменем, іменем з пат­­ро­­ні­­мом або ж за титулами, частина з яких – витвір уяви упорядників джерел. Відзначмо також, що, окрім престолів чотирьох міст, до яких Роман Мстиславович мав прямий стосунок (Новгород, Воло­димир, Галич і Київ), відомо про 12 окремих воєнних виправ та три битви, у яких він особисто брав участь. Дві з цих битв – під Мозґавою 13 вересня 1195 р. і Завихостом 19 червня 1205 р. – належать до чи не найбільш задокументованих із усього переліку русько-польських бойових зіткнень ХІ – середини XIV ст.