Фінансова стійкість територіальних громад України в умовах російсько-української війни: емпіричні оцінювання

Анотація

Війна росії проти України посилила асиметрію соціально-економічного розвитку територій, що своєю чергою, зумовило радикальну трансформацію фінансових основ функціонування територіальних громад України. Зазначене обумовлює необхідність напрацювання диференційованих підходів до зміцнення фінансової стійкості територіальних громад у воєнний і повоєнний період. Метою статті є оцінювання фінансової стійкості територіальних громад в умовах війни в Україні. Методами дослідження слугували: системно-структурний (побудова інформаційно-аналітичної моделі дослідження фінансової стійкості); інтегральної оцінки (побудова емпіричного показника фінансової стійкості громад); мультиплікативний (побудова композиційного показника фінансової стійкості громад). Інформаційно-аналітичною базою дослідження слугували дані всіх територіальних громад України у розрізі чотирьох груп за 2021 – 2025 рр. Виявлено послаблення фінансової стійкості територіальних громад України за час широкомасштабного вторгнення. У тилових регіонах динаміка неоднорідна: громади Львівської області утримували відносно високі значення, тоді як Волинської області погіршилися до 0,164 у 2025 р. Чітко простежується існування двох моделей дохідної автономії:  (1) регіональної поляризації (у 2023 р. прифронтові та окуповані громади опустилися до критичних рівнів (Херсонська, Луганська, Запорізька), а громади Дніпропетровської (0,757), Київської (0,628) і Полтавської (0,558) областей зберегли або наростили потенціал фінансової стійкості) і (2) адаптаційну модель (у 2025 р. Київська (0,771), Полтавська (0,760) та Дніпропетровська (0,754) наблизилися до оптимального порогу (0,75), а Львівська (0,654), Черкаська (0,601) і Кіровоградська (0,594) увійшли до зони допустимої автономії; громади Луганської області зберігають нульові значення). Видаткова автономія громад всіх регіонів України системно погіршувалася протягом усього досліджуваного періоду. Емпірично доведено, що фінансова стійкість громад характеризується внутрішньою структурною диспропорцією. Помітні фіскальні розриви, а інвестиційна активність має селективний характер.