Іконічно-конвенційна синергія міфу
DOI:
https://doi.org/10.15330/jpnu.9.2.35-43Ключові слова:
міф, іконічне, конвенційне, синкретизм, емблематична структура, ритуал, обрядАнотація
У статті висвітлено проблему іконічно-конвенційної синергії міфу. Міф належить до понять, що мають поліфункційний, розмитий багатьма спробами ідентифікації та редукції статус. Ця диференційна поняттєва ужитковість акцентує на перетині у ньому ознак, що мають різногалузеву прикладну типовість. Міф як система презентує світоглядну, метафізичну форму специфічно структурованого висловлювання. Виникнення міфічної творчості пов’язане з первісними когнітивними акціями «проникнення» у природу, процес їх смислового констатування реалізується через різні наочні зіставлення та зумовлені асоціативною аналогічністю номінування.
У міфологічній свідомості простежуються специфічно утворені зв’язки між різними предметами та явищами, діями та циклами, що формують систему іконічно-конвенційних кореляцій, регулюють утвердження орієнтаційних, мнемонічних, класифікаційних схем, візуальний досвід стає основою для імітативної вербальності. У цій виражальній співдії концентрується смислове осердя міфу як дискурсу, виявляється його «символічна матриця», констатується відповідна координатам первісного мислення когнітивна спрямованість та аксіологічність. Реконструювання іконічно-конвенційних стягнень міфологічного мислення конкретизує логіку буттєвого впорядкування, сакралізацій, демонструє їхню еквівалентність чуттєвому досвіду, біологічним та духовним потребам. Структурально та функціонально міф презентує перший вияв натуралістичного емблематизму.