ПРОФЕСІЙНА КОМУНІКАТИВНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ НАУКОВОПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ: ВЕКТОРИ ВДОСКОНАЛЕННЯ

Анотація

Стаття присвячена дослідженню актуальних векторів удосконалення професійної комунікативної компетентності науково-педагогічних працівників з урахуванням структури цієї компетентності та специфіки сучасного освітньо-наукового середовища. У процесі дослідження використано системно-структурний та описовий методи для розкриття загальнонаукових положень. Теоретичні методи аналізу, синтезу, узагальнення і конкретизування застосовано для визначення структури професійної комунікативної компетентності, а також для обґрунтування необхідності вдосконалення кожного її компонента. Метод математичного опрацювання результатів застосовано на етапі кількісно-відсоткового визначення потреби у вдосконалення складових комунікативної компетентності науково-педагогічних працівників. Візуальні методи застосовано для відображення структурного підходу до процесу вдосконалення професійної комунікативної компетентності, графічного зображення кількісних результатів дослідження, а також табличної організації форм і результатів реалізації компонентів комунікативної компетентності викладачів. Доведено, що вимоги до рівня професійної комунікативної компетентності викладачів функціонують безвідносно до їх предметної спеціальності. Акцентовано на необхідності визначення актуальних векторів самоосвіти та неформальної освіти науково-педагогічних працівників, спрямованих на розвиток умінь усної і писемної самопрезентації, продукування якісних наукових текстів, реалізації дистанційної синхронної та асинхронної комунікації у професійному середовищі з урахуванням сучасних освітніх викликів. Обґрунтовано необхідність застосування структурного підходу до вдосконалення професійної комунікативної компетентності викладачів за трьома блоками: науковим, практичним, рефлексивним. Авторками сформульовано визначення поняття «професійна комунікативна компетентність науково-педагогічних працівників», а в його структурі виокремлено п’ять компонентів: лінгвістичний, прагматичний, соціолінгвістичний, діяльнісноінструментальний, когнітивно-мотиваційний. Описано систему роботи щодо цілеспрямованого вдосконалення усіх компонентів професійної комунікативної компетентності викладачів з орієнтацією на досягнення конкретних результатів.