ЕТАПИ РОЗВИТКУ ВИЩОЇ ФАРМАЦЕВТИЧНОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ (КІНЕЦЬ ХХ – ПЕРША ЧВЕРТЬ ХХІ ст.)

Анотація

Актуальність дослідження полягає у виявленні закономірностей і чинників трансформації вищої фармацевтичної освіти України на зламі ХХ–ХХІ століть у контексті європейської інтеграції, цифровізації та підвищення стандартів підготовки провізорів. Автор доводить, що від ефективності функціонування системи фармацевтичної освіти залежить не лише якість медичної допомоги, а й розвиток національного людського капіталу, інноваційного потенціалу та конкурентоспроможності фармацевтичної галузі держави. Визначення етапів і основних тенденцій модернізації системи має важливе теоретичне і практичне значення для вдосконалення професійної підготовки майбутніх фахівців. Мета статті – комплексний історико-педагогічний аналіз етапів розвитку вищої фармацевтичної освіти в Україні впродовж кінця ХХ – першої чверті ХХІ ст., визначення основних чинників змін відповідно до критеріального підходу. У дослідженні застосовано історико-педагогічний, правовий підходи, що передбачають аналіз чинних законодавчих актів, освітніх стандартів, праць провідних науковців та емпіричних даних щодо діяльності вітчизняних ЗВО фармацевтичного профілю. Встановлено, що розвиток вищої фармацевтичної освіти України здійснювався поетапно: етап національного становлення (1991–2001 рр.), 2002 – 2015 рр. – етап європейської інтеграції – розширення мережі фармацевтичних факультетів у медичних ЗВО; модернізаційно-інноваційний етап (2016–2024 рр.). Кожен з них характеризувався власною нормативною базою, стратегічними пріоритетами та освітніми інноваціями. Наголошено, що еволюція вищої фармацевтичної освіти в Україні є динамічним процесом, що поєднує традиції, інновації та інтеграцію до європейського простору. Це забезпечує конкурентоздатність вітчизняних випускників, сприяє формуванню професійної культури та зростанню ролі фармацевта в сучасному суспільстві.