ФОРМУВАННЯ БЕЗБАР’ЄРНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ В МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ СОЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ

Анотація

У статті розглядається процес формування безбар’єрної компетентності майбутніх фахівців соціальної сфери як ключового чинника забезпечення інклюзивності та доступності соціальних послуг. Обґрунтовано важливість формування безбар’єрної компетентності як ключового складника професійної підготовки майбутніх фахівців соціальної сфери. Поняття безбар’єрності розглянуто як комплексне соціальне явище, що охоплює фізичні, інформаційні, психологічні, комунікаційні та інші аспекти доступності, а отже, потребує міждисциплінарного підходу до його вивчення та реалізації. Безбар’єрна компетентність визначається як інтегрована сукупність знань, умінь, цінностей та установок, що забезпечують здатність фахівця виявляти й долати бар’єри у взаємодії з клієнтами, будувати інклюзивне середовище та підтримувати участь усіх категорій населення в суспільному житті. У статті проаналізовано її змістову структуру, що включає когнітивний, операційно-діяльнісний, емоційно-ціннісний і комунікативний компоненти. Акцентується увага на визначенні змістової структури компетентності, що поєднує знання, практичні уміння, ціннісні орієнтири та комунікативні навички, необхідні для подолання різноманітних бар’єрів у професійній діяльності. Проаналізовано можливості інтеграції тематики безбар’єрності в процес професійної підготовки, підкреслено важливість застосування міждисциплінарного підходу, активних методів навчання та практичної взаємодії з цільовими групами. Запропоновано рекомендації щодо вдосконалення освітніх програм і освітнього середовища для формування соціально відповідальних, компетентних фахівців. Зроблено висновок, що ефективне формування безбар’єрної компетентності можливе лише за умов комплексної трансформації освітнього процесу: від оновлення змісту програм і впровадження активних методів навчання до зміни освітнього середовища й залучення студентів до реальних практик інклюзивної взаємодії. Підготовка фахівця, здатного діяти відповідно до логіки безбар’єрності, є не лише вимогою сучасної професійної етики, але й передумовою соціальної згуртованості, справедливості та сталого розвитку.