ПРОСВІТНИЦЬКІ ПОЧИНИ ПЕДАГОГІЧНОЇ ЕЛІТИ В УМОВАХ ЕМІГРАЦІЙНИХ ТАБОРІВ (20-ті роки ХХ століття)

  • Микола ЧУМАК доктор педагогічних наук, завідувач кафедри теорії та методики навчання фізики та астрономії, Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова, Україна https://orcid.org/0000-0002-9956-9429
Ключові слова: еміграція, професорсько-викладацький склад, університет, соціокультурний розвиток

Анотація

У статті аналізується проблема розвитку освіти в системі еміграційних таборів. Підкреслено, що значущість у розвитку вітчизняної освіти в еміграційних умовах відіграли сумарні зусилля українських емігрантів, актуалізовані більшою мірою політикоцентрованою першопричинністю.

Зазначено, що регіональне укорінення радянської влади та придушення української революції боляче вдарило по соціокультурному розвитку України. Зауважено, що проблематичність вітчизняної життєдіяльності позначилася на: незавершеному будівництві національної школи; перерваній українізації; посиленні заполітизованої ідеологізації на всіх рівнях ступеневої системи освіти.

Охарактеризовано, як в умовах військової та політичної нестабільності закордонне  облаштування внутрішньоемігрантського життя окремішніх українців відбувалося за просвітницької підтримки свідомої інтелігенції, котра дещо пом’якшувала «різкоконтинентальний» клімат приймаючої сторони. 

Аргументовано, що розвиток освіти в еміграційних умовах проходив з урахуванням інтересів різновікових груп вихованців. З'ясовано, що енергійні представники проукраїнського професорсько-викладацького складу узяли на свої плечі тягар розвитку освіти різних освітньо-кваліфікаційних рівнів, оскільки показник вітчизняних вихованців за кордоном того часу був досить високим. Виокремлено, що такий підхід до справи достатньо виправданий, оскільки українська молодь у чужоземних умовах потребувала кваліфікованої підтримки з метою «відкриття» нових горизонтів подальшого працевлаштування. Зауважено, що в умовах складного і швидкоплинного часу у вітчизняного професорсько-викладацького складу не залишалося  часу на роздуми щодо варіативності розробки змістового матеріалу навчальних дисциплін, оскільки формування лекційних конспектів українознавчої центрованості потребувало досить гнучкої оперативності.

Підкреслено, що загальноосвітня діяльність у таборах (зокрема, підготовка у формі курсів – підготовчих і загальної грамотності) не була спонтанною, а нагадувала високоорганізований і досить продуктивний навчально-виховний процес. Підсумовано, що змістова наповненість робочого навчального плану залишилась досить варіативною. 

Опубліковано
2020-04-16
Розділ
Наукові статті