Формування українськомовної комунікативної компетентності здобувачів освіти в умовах цифрової трансформації освітнього середовища

Анотація

У статті розглядаються особливості формування українськомовної комунікативної компетентності здобувачів освіти в умовах цифрової трансформації освітнього середовища. Основну увагу приділено взаємозв’язку між розвитком мовленнєвих і комунікативних навичок здобувачів освіти та змінами їхніх цифрових практик, зумовленими поширенням дистанційного навчання, мультимедійного контенту, цифрових платформ і технологій генеративного штучного інтелекту. Розглянуто українськомовну комунікативну компетентність як комплексне утворення, що поєднує мовленнєву, дискурсивно-прагматичну, цифрово-мультимодальну та медіакритичну складові. Проаналізовано результати загальнодержавного моніторингу навчальних досягнень учнів 6-х і 8-х класів з української мови за 2023-2025 рр., моніторингу функціонування державної мови в освітньому процесі за 2024/2025 навчальний рік, міжнародного дослідження якості освіти 2022 р. та матеріали Дитячого фонду Організації Об'єднаних Націй щодо дистанційного навчання і навчальних втрат. Встановлено неоднорідність динаміки навчальних результатів: середній результат шестикласників з української мови зріс з 32,25 до 34,86 бала, тоді як середній результат восьмикласників залишився практично незмінним – 50,09 бала у 2023 р. та 50,19 бала у 2025 р. Виявлено суперечність між посиленням мовної самоідентифікації учнівства та скороченням частки споживання українськомовного контенту в інтернеті з 71% у 2022/2023 до 54% у 2024/2025 навчальному році. Визначено наявність цифрово-мовного розриву між інституційно підтримуваним українськомовним освітнім середовищем і повсякденними цифровими комунікативними практиками здобувачів освіти. Обґрунтовано модель безперервності українськомовної комунікації, відповідно до якої цифрове середовище розглядається як самостійний простір мовленнєвої соціалізації, мультимодального продукування змісту, комунікативної взаємодії та критичного опрацювання інформації. Визначено можливості застосування запропонованої моделі під час проєктування уроків і курсів української мови, розроблення цифрових комунікативних завдань, формування електронного портфоліо та здійснення критеріального оцінювання результатів навчання. Підкреслено необхідність відповідального використання генеративного штучного інтелекту в мовній освіті із забезпеченням самостійності мовленнєвої діяльності здобувачів освіти. Доведено, що результативність цифрової трансформації мовної освіти доцільно визначати не кількістю застосованих цифрових інструментів, а рівнем розширення автентичної українськомовної взаємодії, якістю самостійно створеного мовленнєвого продукту та здатністю здобувачів освіти критично й відповідально діяти в мультимодальному інформаційному середовищі.