Чому розвинені економіки стають вразливими до економічних циклів?
DOI:
https://doi.org/10.15330/jpnu.7.3.156-162Ключові слова:
економічні цикли, темп економічного росту, структура економіки, третинний сектор, COVID-19Анотація
В статті аналізуються можливі причини посилення циклічних коливань економік розвинутих країн світу в останнє десятиріччя. В той самий час країни що розвиваються та країни з ризиковими ринками (еmerging markets and developing economies), зазнають менших втрат ВВП під час циклічних скорочень економіки. Це виглядає особливо парадоксально з огляду на те, що загальноприйнято вважати розвинуті економіки стійкішими та конкурентоспроможнішими. Крім того людство впродовж ХХ-го сторіччя нагромадило чималий досвід протидії циклічності національних економік і навчилось згладжувати амплітуду циклічних коливань. Автори статті висувають та обґрунтовують припущення про те, що причиною посилення амплітуди циклічних коливань, зростання глибини циклічних скорочень економік розвинутих країн у порівнянні з країнами що розвиваються і країнами з небезпечними ринками (еmerging markets and developing economies), є суттєва відмінність у структурі економік цих країн. Значне переважання третинного сектору в розвинутих економіках робить їх вразливішими до циклічних коливань внаслідок більшого мультиплікаційного ефекту, який притаманний галузям третинного сектору порівняно с іншими секторами економіки. Проведений кореляційний аналіз показав наявність стійкого зв’язку між такими параметрами економіки як частка третинного сектору в економіці і відсоткове значення прогнозованого економічного спаду у 2020 року в розвинутих економіках країн світу та в країнах що розвиваються і країнах з небезпечними ринками (еmerging markets and developing economies). Але треба пам’ятати, що мультиплікатор автономних витрат діє і у протилежному напрямку, прискорюючи падіння економіки в період економічного циклу. Саме тому, на наш погляд, заходи з державного регулювання економіки сьогодні мають бути спрямовані все більшою мірою на регулювання третинного сектору, аби запобігати посиленню циклічності сучасної глобальної економіки, оскільки провідні країни – економічні лідери все частіше самі стають генераторами ділового циклу внаслідок фінансіалізації економіки та росту третинного сектору взагалі.