Ідіостилістичні параметри художнього дискурсу

Анотація

У статті розглянуто проблему визначення параметрів індивідуально-авторського стилю сучасних українських письменників. Окреслено завдання відображення в ідіостилі автора психолінгвістичних чинників народної самосвідомості, відтворення в системі самовираження національного психотипу, українського ментального світорозуміння. Накреслено шляхи подальшого опрацювання асоціативно-оцінної діяльності наратора з виявом її самодостатності й неповторності, яка через образне бачення створює мовну картину художньої дійсності. Осмислення художньої творчості розглянуто як посилення впливу на свідомість адресата: утвердження пріоритетів національного мовомислення, впровадження нових літературних норм. Поняття «індивідуальний стиль письменника» постає як комплексний стильотвірний конструкт у багатовекторному мовностилістичному вираженні.

Звернуто увагу на теорію мовостилю, орієнтовану передовсім на опрацювання оновлених мовно-естетичних засобів, тенденцій функціонування художнього дискурсу, що характеризується різностильовою практикою, відмовою від стереотипної манери письма, змінами в формуванні своєрідної образності. Аналіз сучасного художнього ідіолекту загалом і стильових рис текстів провідних авторів дає змогу окреслити закономірності зрушень у системі метафоризації, визначити процеси модернізації стильових ознак, мовностилістичні закономірності розвитку новостилю. Поточнено тлумаченя дефініцій на позначення авторського стилю художнього мовлення. У ході дослідження стильової індивідуалізації текстів використаний дискурс-аналіз художньої мовотворчості сучасних українських письменників різних напрямів і спрямувань, який забезпечує вивчення взаємодії на рівні автор-текст-читач.

Сучасний мовно-літературний продукт, що відтворює реалії дійсності в нових стильових формах і рішеннях, експлікує особливості сучасного мовостилю як явища неоднорідного, багатовекторного, що фіксує зміни в структурі мовно-виражальних засобів. В умовах національно-культурної самоідентифікації ідіолект українського письменства здобуває нову стильову модель. Сучасні автори модернізують засоби образотворення, знаходять мовно-стилістичні знаки культури, що роблять кожного автора носієм індивідуального письма.