Автор і стиль: інтелектуалізація художнього дискурсу Віктора Домонтовича

Анотація

У статті висвітлено особливості ідіостилю письменника 20-х років XX ст. Віктора Домонтовича як представника модерністського художнього дискурсу. Стильова манера письма автора відтворює його інтелектуалізм, засади його неординарного науково орієнтованого мовомислення. Домонтович зображує художню дійсність через призму онтологічного зіткнення категорій раціонального й ірраціонального, реального й нереального, інтелектуального й примітивно-міщанського, сексуального й асексуального. Через тлумачення понять правдоподібного й неправдоподібного, дійсного й умовного автор схарактеризовує психоповедінкові стереотипи персонажів із метою прокоментувати, оцінити їх дії та вчинки, нерідко в описово-розсудливій формі, шляхом умовисновків; утворено симбіоз науково-белетристичного викладу.

Домонтовичеві тексти пройнято іронічно-глузливим інтонуванням задля викриття бездуховності, малокультурності, ницості; автор гостро засуджує егоїзм, черствість,непорядність у поведінці героїв; гострота його критичного бачення спрямована проти зарозумілості інтелігенції, невиправданого раціоналізму, наукоподібного мислення, міщанства. Інтелектуальні романи письменника можуть розглядатися як розширені метафоричні побудови, цілісні образно-символічні структури, носії глибинного художнього світорозуміння, системи міфологізації смислу. Мовностилістичні засоби, до яких вдасться автор, обмежені у використанні, незвичні за асоціативно-образним спрямуванням, розраховані на когнітивно осмислене сприймання. Експресія текстів досягається за рахунок імпліцитного закодованого слововжитку, з урахуванням можливого домислення з боку читача, на засадах розв’язання концептної взаємодії в системі Автор-Текст-Читач.