ОСВІТНЬО-КУЛЬТУРНА МІСІЯ НАУКОВИЦІ МАРІЇ КІЦЮК У ФОРМУВАННІ УКРАЇНСЬКОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ДІТЕЙ ДІАСПОРИ
DOI:
https://doi.org/10.15330/msuc.2025.33.56-59Ключові слова:
еміграція, українське шкільництво, українська молодь, наставник, школа українознавства.Анотація
Українська діаспора у США відіграла виняткову роль у збереженні національної ідентичності та формуванні наступних поколінь українців, вихованих у традиціях мови, культури та громадянської активності. Важливим чинником цього процесу стало створення суботніх та недільних шкіл українознавства. Серед педагогів, які присвятили своє життя розвитку української освіти в еміграції, особливе місце посідає д-р. Марія Кіцюк - українсько-американська педагогиня й громадська діячка, багаторічна директорка Школи українознавства в Йонкерсі (штат Нью-Йорк); активна в освітніх і культурних ініціативах української діаспори США. Про її роль у школі та громаді пишуть діаспорні видання («Свобода», «Сурма»/Nova Gazeta). Її життя є прикладом служіння українському слову, у світоглядних засадах відображено національну ідентичність і щире вболівання за українську освіту на еміграції. Працюючи упродовж довгих років у системі американської та української освіти, пані Марія напрацювала власні авторські методики викладання англійської й української мови, як іноземної. У своїй роботі навчальній діяльності Марія Кіцюк використовувала традиційні методи викладання з адаптацією до американського освітнього середовища. Особливості її методики: використання порівняльного – компаративного аналізу (українська й американська літератури, історичні постаті України та США);мультикультурний дискурс у навчальному процесі (пісня, вишивка, народна традиція); орієнтація на розвиток критичного мислення – учні писали есе, брали участь у дискусіях; позакласна активність як невід’ємна частина навчання (екскурсії, концерти, співпраця з пластунами). В умовах нової міграції кін. ХХ – поч ХХІ ст. роль учителя школи українознавства посилилася й ускладнилася, адже перед ним постало завдання не лише інтегрувати новоприбулих учнів у шкільне та культурне середовище, а й утримати інтерес до навчання дітей з різними навичками розуміння української мови. Особистий приклад вчителя та освітньо-культурна діяльність формують самосвідомість української молоді за межами України, укорінюють відчуття належності до великої нації.
