РОБОТА З МЕДІАТЕКСТАМИ ЯК ЧИННИК МОВЛЕННЄВОГО РОЗВИТКУ ЗДОБУВАЧІВ ШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ
DOI:
https://doi.org/10.15330/msuc.2024.31.119-125Ключові слова:
медіаосвіта, медіаграмотність, медіакультура, шкільна освіта, розвиток, мовлення, мовленнєвий розвиток, медіатекстАнотація
У статті розкриваються особливості роботи здобувачів шкільної освіти з медіатекстами, дається їх опис та класифікація. Наголошується, що організація систематичної роботи з медіатекстами на уроках української мови сприяє розвитку мовлення та формує основи медіаграмотності, закладає основи медійної культури. Автор вказує, що впровадження медіаосвіти в освітній процес сприяє формуванню медіаграмотності здобувачів освіти, що виступає невід’ємною складовою підготовки зростаючої особистості до життя в інформаційному медіапросторі та позитивно впливає на розвиток критичного мислення, загальної культури спілкування, налагодження соціокультурних відносин, удосконалення міжособистісної комунікації. Відзначається, що стан розвитку мовного середовища нашої країни породжує нагальну потребу у формуванні мовної особистості, яка прагне до реалізації власних інтелектуальних можливостей, творчого потенціалу, компетентності та конкурентоспроможності. Звідси виникає об’єктивна необхідність вдосконалення інформаційно-дидактичних засад процесу навчання мови в сучасному закладі загальної середньої освіти.
Вказується, що використання медіазасобів на уроках української мови, допомагає активізувати навчально- пізнавальну діяльність, дозволяє урізноманітнювати освітній процес, підвищує якість та результативність уроку, робить
його яскравішим, більш емоційно та інформаційно насиченим й привабливим для учнів. Метою статі є розкриття значимості роботи з медіатекстами для мовленнєвого розвитку здобувачів шкільної освіти шляхом застосування інноваційних медійних ресурсів в освітній процес сучасного закладу освіти. Під час роботи над організацією й проведенням дослідження використовувався комплекс загальнонаукових методів. Застосування методу контент-аналізу під час узагальнення інформації з психолого-педагогічної літератури, сприяло визначенню провідних аспектів проблеми, розкриттю сутності базових понять. Емпіричні методи використовувалися під час опитування та бесід з педагогами щодо їхньої готовності до реалізації ідей, форм, моделей та технологій роботи з медіатекстами для покращення розвитку мовлення школярів.
