ВИШИВАНКА ЯК СИМВОЛ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ В УМОВАХ ВІЙНИ В УКРАЇНІ

Анотація

У статті обґрунтовано доцільність вивчення вишиванки як сучасного культурного феномену, що в умовах повномасштабної збройної агресії проти України набуває нового значення та втілює нову концептуальну роль у суспільстві. Констатовано, що вишиванка вже не лише елемент традиційного національного одягу, а й потужний символ національного спротиву, єдності, незламності духу українського народу та засіб візуалізації ідентичності в умовах військового та інформаційного протистояння. Окреслено актуальність наукового аналізу вишиванки як знакового етнокультурного елементу, що акумулює глибинні цінності народу та є ключовим чинником у формуванні сучасного наративу української ідентичності. Встановлено, що в умовах війни нові дизайни вишиванок набувають глибшого символізму, відображаючи історичну пам’ять, героїзм, національну гідність і солідарність. Висвітлено методологічну базу дослідження, яка включає системний підхід, а також аналітичний, культурологічний, мистецтвознавчий, семіотичний та аксіологічний методи. Це забезпечує цілісний і багатоаспектний аналіз культурного явища вишиванки. З’ясовано, що вишиванка виконує низку важливих функцій: вона є не лише символом національно-культурної ідентичності, а й засобом індивідуального самовираження, елементом соціального та політичного дискурсу, а також інструментом культурного спротиву. Зроблено висновки, що в умовах повномасштабної війни вишиванка трансформується у значущий культурний код сучасності, що активно впливає на формування світоглядних орієнтирів українського суспільства, сприяє збереженню історичної пам’яті та єдності нації. Таким чином, вишиванка виступає не лише носієм етнічної спадщини, а й дієвим інструментом консолідації українського народу в умовах воєнного часу.