ЛІТЕРАТУРНА ОСВІТА ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ В ЦИФРОВУ ДОБУ: ВІРТУАЛЬНА РЕАЛЬНІСТЬ ЯК ДИДАКТИЧНИЙ РЕСУРС І ХРОНОТОП (НА МАТЕРІАЛІ «НЕЙРОМАНТА» ТА «МОНИ ЛІЗИ ОВЕРДРАЙВ» В. ҐІБСОНА)

Анотація

Стаття присвячена дослідженню проблем літературної освіти здобувачів вищої освіти за умов цифрової доби та розкриває потенціал віртуальної реальності як ефективного дидактичного ресурсу й інноваційного освітнього середовища. Особлива увага приділяється педагогічним аспектам використання VR у викладанні літератури: розвитку критичного мислення, формуванню навичок інтерпретації художнього тексту, підвищенню мотивації та активної участі здобувачів у освітньому процесі. Закцентовано увагу на матеріалах творів В. Ґібсона «Нейромант» та «Мона Ліза Овердрайв», що надає можливість формування цифрового хронотопу, який уможливлює майбутнім педагогам по-новому осмислювати художній простір і взаємодіяти з текстом. Доведено, що віртуальна реальність у поєднанні з літературознавчим аналізом кіберпанку сприяє інтеграції теоретичних знань і практичного досвіду. Наголошено, що дидактична робота з використанням VR-технологій сприяє розширенню можливостей особистісно орієнтованого навчання та формуванню інклюзивного освітнього середовища. Окремий акцент здійснено для доступу до рівних умов інтерпретації й засвоєння літературних текстів. Зазначено та наголошено про необхідність методично зваженого та помірного застосування VR-технологій, яке гарантує збереження академічних цінностей і психолого-педагогічної безпеки здобувачів. Наголошено, що віртуальна реальність розглядається як перспективний інструмент модернізації літературної освіти, який трансформує здобувача з пасивного споживача інформації в активного дослідника художнього хронотопу. У статті приділено увагу критиці та історії літературознавства. Зазначається, що в рамках дисципліни «Вступ до літературознавства» літературна освіта здобувачів закладів вищої освіти передбачає вивчення ключових концепцій літературної теорії, які можна застосувати до аналізу віртуальної реальності як дидактичного ресурсу та художнього хронотопу. Наголошується, що завдання полягає у визначенні педагогічного потенціалу віртуальної реальності як дидактичного ресурсу.