ПРОБЛЕМА ҐАДЖЕТОЗАЛЕЖНОСТІ З-ПОМІЖ ДІТЕЙ ТА ЮНАЦТВА: ВИБРАНІ АСПЕКТИ

Анотація

Анотація. Актуальність теми статті зумовлюється потребою пошуку педагогічних (освітніх, виховних) технологій, які сприятимуть зменшенню негативного впливу сучасних ґаджетів на фізичне і психоемоційне здоров’я дітей та юнацтва. Мета наукового дослідження полягає в здійсненні аналізу деяких літературних джерел, автори яких репрезентують актуальність проблеми ґаджетозалежності з-поміж дітей та юнацтва, сутність цієї проблеми і можливі форми, методи і засоби профілактики зловживання ґаджетами. У процесі наукового пошуку використано такі методи: джерельна евристика; порівняння; метод аналізу системи знань; порівняльно-зіставний метод. Анонсовано прізвища українських персоналій, які досліджують проблему ґаджетозалежності людини (Д. Вакуленко, Д. Гошовська, Ж. Гунчевська, С. Дрібас, М. Марковська, О. Петрунько, Ю. Скварка, К. Фукс). Констатовано, що педагогічний сегмент праць відповідної тематики наповнюється дедалі новими темами. Відзначено, що коло вітчизняних напрацювань, у яких системно висвітлено проблему ґаджетозалежності з-поміж дітей та юнацтва, дуже вузьке, отже, рано ще говорити про значні і концептуальні дослідження в цій ділянці науки. Увиразнено поняттєвий інструментарій, яким послуговуються дослідники проблеми ґаджетозалежності, а саме: «фоноголізм», «ґаджетозалежність», «інтернет-залежність», «покоління інтернету», «покоління скляних екранів», «покоління постійно увімкнених» та ін. Проаналізовано низку студій зарубіжних дослідників (А. Гансен, М. Дембскі, Д. Дрєвіт, Н. Кардарас, Ґ. Касдепке, Б. Космовська, Ю. Мінер, М. Сорока-Оссовська, Д. Шапіро, Н. Яворська- Духлінська), дотичних до проблеми профілактики ґаджетозалежності з-поміж дітей та юнацтва. На основі опрацювання досліджень відчизняних і зарубіжних авторів представлено деякі доцільні форми, методи і засоби профілактики зловживання ґаджетами, як-от: «дерев’яні шкатулки»; створення мапи спільних сімейних прогулянок; «цифровий детокс»; «терапія світлофорів»; видалення мобільних програм; вимкнення сповіщень; визначення часу і місця для використання (невикористання) телефону; моделювання «здорового» використання техніки ‒ позитивний приклад батьків; перманентне підвищення компетентності батьків щодо нових мобільних програм і останніх трендів соціальних медіа; бесіди з дитиною про можливі ризики, які можуть бути наслідком тривалого і неконтрольованого використання ґаджетів. Зроблено висновок про те, що ані в Україні, ані в країнах закордоння поки що немає системних підходів до побудови правильних взаємин дітей та юнацтва із соціальними мережами, немає також належно розроблених стратегій профілактики ґаджетозалежності з-поміж дітей та юнацтва. Увиразнено перспективне поле для подальших напрямів наукових пошуків у царині профілактики ґаджетозалежності учнів.