ПЕРСОНАЛІСТИЧНИЙ ВИМІР МУЗЕЙНОЇ ПЕДАГОГІКИ: ПРОБЛЕМИ ЗБЕРЕЖЕННЯ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ ТА РОЗВИТКУ СІМЕЙНИХ КРЕАТИВНИХ ІНДУСТРІЙ

Автор(и)

  • Олександра КАЧМАР доктор філософських наук, професор, професор кафедри управління соціокультурною діяльністю, шоу-бізнесу та івентменеджменту, Навчально-науковий інститут мистецтв, Карпатський національний університет імені Василя Стефаника (м. Івано-Франківськ, Україна)
  • Інна ЧЕРВІНСЬКА доктор педагогічних наук, професор, професор кафедри початкової освіти та освітніх інновацій, завідувачка творчої навчально-наукової лабораторії «Гірська школа Українських Карпат», Карпатський національний університет імені Василя Стефаника (м. Івано-Франківськ, Україна)
  • Василь ШИКЕРИНЕЦЬ кандидат наук з державного управління, доцент, завідувач кафедри управління соціокультурною діяльністю, шоу-бізнесу та івентменеджменту, Навчально-науковий інститут мистецтв, Карпатський національний університет імені Василя Стефаника (м. Івано-Франківськ, Україна)

DOI:

https://doi.org/10.15330/msuc.2026.34.75-81

Ключові слова:

музейна педагогіка, персоналістика, культурна спадщина, приватний музей, музейно-освітній простір, сімейна креативна індустрія, культурний туризм, виставкова діяльність, колекціонування, культурна комунікація, національна ідентичність, культуротворчість, соціокультурний феномен.

Анотація

У статті здійснено комплексне наукове дослідження діяльності родини Ткаченків у місті Івано-Франківську як унікального соціокультурного феномену сучасної музейної педагогіки України у персоналістичному вимірі. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю осмислення новітніх форм збереження культурної спадщини та ролі приватних ініціатив у розвитку музейно-педагогічного простору в умовах трансформації культурної сфери та зростання значення креативних індустрій. Розкрито специфіку поєднання у діяльності родини творчої художньої практики, приватної музейної ініціативи, колекціонування, виставкової діяльності, культурної комунікації та розвитку культурного туризму. Обґрунтовано, що родина Ткаченків виступає не лише як носій культурних цінностей, а як активний суб’єкт їх створення, інтерпретації та трансляції у суспільний простір. Доведено, що діяльність родини виходить за межі традиційного приватного колекціонування і може бути інтерпретована як приклад сімейної креативної індустрії, у межах якої формується цілісний культурний продукт. Акцентовано на персоналістичному підході, що дозволяє розглядати родину як інтегровану творчу спільноту, де індивідуальні творчі стратегії поєднуються з колективною культуротворчою діяльністю. Проаналізовано етапи становлення приватного музею, особливості формування колекцій, а також реалізацію унікальних мистецьких і рекордних проєктів, зокрема створення серій, присвячених гербам областей України та держав Європи. Визначено їхнє значення для популяризації української культури, формування національної ідентичності та розвитку міжкультурного діалогу. Запропоновано авторський підхід до розуміння функцій приватного музею як сучасного суб’єкта креативних індустрій, що виконує освітню, виховну, культуротворчу, комунікативну та туристичну функції. Доведено, що діяльність подібних інституцій сприяє розвитку культурного туризму, активізації локальних культурних практик і збереженню нематеріальної та матеріальної культурної спадщини

##submission.downloads##

Опубліковано

2026-10-09

Як цитувати

КАЧМАР, О., ЧЕРВІНСЬКА, І., & ШИКЕРИНЕЦЬ, В. (2026). ПЕРСОНАЛІСТИЧНИЙ ВИМІР МУЗЕЙНОЇ ПЕДАГОГІКИ: ПРОБЛЕМИ ЗБЕРЕЖЕННЯ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ ТА РОЗВИТКУ СІМЕЙНИХ КРЕАТИВНИХ ІНДУСТРІЙ. Гірська школа Українських Карпат, (34), 75–81. https://doi.org/10.15330/msuc.2026.34.75-81

Номер

Розділ

ІСТОРИКО-ФІЛОСОФСЬКІ АСПЕКТИ ПЕДАГОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Статті цього автора (авторів), які найбільше читають

1 2 > >>