Образ пропащої жінки у драмах «Народний Малахій» М. Куліша та «Анна Крісті» Ю. О’Ніла

Автор(и)

  • Тетяна Марчук Кафедра англійської філології, Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника

Ключові слова:

пропаща жінка, трагедія, художня структура п’єси, ілюзія, образ, приреченість

Анотація

Мета. У статті розглядається образ пропащої жінки у драмах «Народний Малахій» Миколи Куліша та «Анна Крісті» Юджина О’Ніла. Мета дослідження – виявити типологічно споріднені риси моделювання трагічної участі обездолених героїнь у п’єсах українського та американського драматургів, а також специфічні художні прийоми та засоби, зумовлені національно-індивідуальними особливостями творчого мислення драматургів.

Дослідницька методика. В основу дослідження покладено порівняльно-типологічний та культурно-історичні підходи, які дали змогу виявити спільні й відмінні риси зовнішньо-поведінкової парадигми образів Анни та Любуні, визначити їхнє ідейно-тематичне наповнення та місце в художній системі п’єс. Біографічний та психоаналітичний методи дозволили простежити в компаративному ключі ґенезу авторської інтерпретації жіночих образів.

Результати. Зіставлення Любуні з п’єси «Народний Малахій» М. Куліша з образом Анни Крісті з однойменної п’єси Ю. О’Ніла виявило як типологічно споріднені риси моделювання трагічної участі знедолених героїнь у аналізованих п’єсах, так і специфічні художні прийоми та засоби, продиктовані національно-індивідуальними особливостями творчого мислення авторів. Визначено, що Анна Крісті з твору американського драматурга є рішучою та вольовою жінкою, котра, переборовши суспільні умовності, змогла розпочати нове життя в атмосфері любові та гармонії. Натомість Любуня з п’єси українського драматурга, опинившись у ситуації обумовленого суспільними догмами вибору, через почуття вини та сорому за свій ганебний статус вчинила самогубство, що розглядається як приклад самозречення та жертовності – рис, традиційних для морально-ціннісної парадигми української жінки-берегині. Доведено своєрідність композиції п’єс українського та американського драматургів, яка полягає у тому, що з розвитком сюжетно-фабульної лінії загальна напруга драм посилюється, завершуючись неочікуваною розв’язкою, у площині якої актуалізується ідея творів. Попри різницю фінальних сцен п’єс, в обох випадках автори акцентують увагу на непереборності соціальної прірви, яка штовхає людей на злочини, а то й на самогубство.

Наукова новизна. Незважаючи на посилену увагу в останні десятиліття до спадщини М. Куліша, зокрема п’єси «Народний Малахій» [Я. Голобородько, Л. Залеська-Онишкевич, М. Кореневич, Т. Свербілова, С. Хороб, Ю. Шерех та ін.], досі в українському літературознавстві не створено жодної порівняльної студії, в якій такого типу жінка досліджувалась б у широкому контексті світового письменства, відтак зіставлення Любуні з образом Анни з однойменної п’єси американського драматурга здійснюється вперше.

Практичне значення. Стаття може слугувати базисом для подальших досліджень україно-американських літературно-драматичних зв’язків першої половини ХХ століття. Результати дослідження можуть бути використані під час написання курсових та дипломних робіт з порівняльного літературознавства.

Ключовi слова: пропаща жінка, трагедія, художня структура п’єси, ілюзія, образ, приреченість.

##submission.downloads##

Опубліковано

2018-06-06

Номер

Розділ

Порівняльне літературознавство